Дорогі  паломники, хочу сповістити всіх християн, що відійшов у вічність невтомний орач на Божій ниві, засновник підпільної духовної греко-католицької семінарії Самбірсько-Дрогобицької єпархії ієромонах Миколай Куць, священик УГКЦ з підпілля. На його долю випали нелегкі часи переслідування та гоніння нашої Церкви, що підірвало здоров’я отця Куця. Душа його горіла (просто палахкотіла!) вірою і любов’ю, якою він запалював кожне людське серце. Отець постійно заохочував християн до читання Святого Письма, до розуміння цілі життя, до пошуку дороги до Небесного Царства.

З його школи вийшли добрі священники, котрі нині старанно працюють на пастирській нині. Впродовж багатьох років о. Микола Куць в м. Самборі по вул. Коперніка, де він проживав, організував духовну семінарію, за що неодноразово піддавався терору з боку комуністичного режиму. «Цей син української землі зберіг віру в люті часи більшовизму і передав її синам і донькам цієї землі Він трудився в Божому винограднику і прагнув воскресіння Божої Церкви. На українських землях,» – виголосив первосвященний владика Ярослав Приріз у прощальному слові.

Стараннями отця Куця було закладено наріжний камінь під будівництво кафедрального собору Покрови Пресвятої Богородиці у місті Самборі. А ще отець здійснював капеланське служіння для хворих у лікарнях м. Самбора при храмі святого великомученика Пантелеймона, що знаходиться на території Самбірської ЦРЛ.

Роки жертовної праці капеланом у лікарні, безлічі молитов, вознесених до Господа за спасіння хворих , проповіді та катехизи, уся дорога духовного провідника – ревне служіння Богу.

Отець Микола Куць написав дві книги, одна з них «Здійснюйте ваше спасіння». Читати цю книгу раджу усім – здійснювати (виконувати) всі умови християнського життя. Кожен  має розуміти, що потрібно уникати всього, що віддаляє від Бога.

Отець Миколи сильний молільник і наш вчитель, завжди спокійно з усмішкою пояснював нам, виявляю любов до всіх людей.

Він помер, щоб жити. А тіло його похоронене на подвір’ї храму Покрови Святої Богородиці між першою і третьою стацією Хресної Дороги. Щоднини біля його могили люди з вервицею у руках випрошують у нього допомоги.

Мені отця-вчителя дуже бракує. Я дякую Богу, що прах його захоронено біля Собору, коли приїжджаю з Дрогобича до Самбора, біжу до нього з просьбою про молитву захисту за отця Василя. Отець Микола завжди казав - молімося разом з вірою. Прошу заступництва його перед Всевишнім.

Марія Бура, м. Дрогобич