Презентація книги Ігоря Лазоришина "Дорога життя".
Відгуки паломників
Слава Ісусу Христу!
Кожна проща - це подія.
Бо на цій довгій дорозі людина зустрічає люблячого Бога у милосерді, доброті, щирості від вірян.
Ви, п. Ігорю, усе це фіксуєте у "Дорозі надії", хто на ній був щасливий!
Дякую, бо я до них належу!"
Отець Василь Поточняк
* * *
Тому дев’ять років назад Господь покликав мене на пішу прощу «Самбір-Зарваниця». Там я познайомилася та подружилася з багатьма паломниками і ця дружба продовжується до сьогодні. Одним із таких друзів-паломників є Ігор Лазоришин – патріот своєї Вітчизни, відданий прочанин, люблячий батько та дідусь, людина, яка не боїться говорити правду, має свою тверду думку, яку наполегливо відстоює… двома словами - СПРАВЖНІЙ МУЖ.
Я бачу як проща змінила і продовжує змінювати п. Ігоря, як він духовно зростає завдяки наукам отців, терпеливості та любові прочан, і служінням, які виконує на прощі.
Для мене п. Ігор є духовним другом, з яким можна поділитися радістю і смутком, знайти пораду і підтримку, попросити про молитву… Вірю що ця духовна дружба триватиме завжди.
Беручи до рук книжку «Дорога життя», чи любу з попередніх, я найперше гортаю сторінки , щоб переглянути світлини і пригадати, де вони були зроблені, а тоді починаю читати…
Перелік учасників прощі допомагає пригадати конкретну особу та якісь події, пов’язані з нею… Пригадуються міста і села, якими проходила проща, отці, миряни, які нас зустрічали… все це додавало нам сили, духу іти далі і дякувати Господеві за всі отримані ласки… катехизи, подані в книжці, допомагають знову і знову заглибитися в духовне слово, повне любові й мудрості…
Читаючи книжки п. Ігоря, ще раз проходжу кожен день прощі, наново переживаю її… хоч розумію, що піша проща з Самбора в Зарваницю завершилася, і рівно ж почалася моя щоденна проща до Бога…
Щире спасибі за працю…
з молитвою і любов’ю Людмила Пушкар…
* * *
Кожна Ваша книжка – промовистий свідок мого прочанського життя… Промовистий найперше для мене, бо запрошує ще раз поринути в прочанські будні, пройти пліч-о-пліч з друзями-паломниками, ще раз послухати повчальні слова прочанських отців-наставників (буває, що відкриваю їх для себе як уперше, бо загубила їх через неуважність чи обов’язки служіння), ще раз вдихнути запашні аромати трав, які стелили прочанам дорогу, підставити обличчя легенькому вітру, який ніби загладжує провину сонця за щедрі гарячі промені…
п. Ігорю, дорогий друже, я вдячна Богові за те, що звів нас на прочанській дорозі, в групі організаторів прощі… Вам дякую за Вашу стійкість, витривалість, готовність послужити та допомогти… Без сумніву наша проща без Вас мала би трохи інше обличчя… але вона мені подобається такою…
Щире спасибі Вам за «Дорогу життя». Нехай і надалі зроджуються нові книжки-свідчення Божої любові до людини, яка проявляється у тихій молитві прочан, науці священика, щирих усмішках та сльозах тих, хто нас зустрічає та готовності послужити ближньому…
Молюся з Вами і за Вас…
Галя Заячкевич, Дрогобич… 5 вересня 2014 р.Б.
* * *
Маємо сьогодні гарну нагоду, як доторкнутися до творчого доробку пана Ігоря Лазоришина, так і роздумати «куди йдемо», вірніше - «куди йду?»… Буду короткою.
В духовному розрізі: книга «Дорога життя», як і кожна із попередніх книг Ігоря Івановича – це свідчення паломника, аж вже потім це стисле документування та аналіз публіциста. Так це духовна публіцистика, в якій хронікально відтворюються події десятиденного духовного походу прочан від Чудотворного образу Самбірської Богородиці до Зарваницької Матері Божої. Автор спеціально акцентує на таких деталях, як паломницькі служіння, творення паломницької родини, детальний маршрут, програма прощі. Ці моменти дуже важливі, як для архіву пам’яті так для посібника організаторам прощі.
За стислими рядочками криється те глибоке і душевне, яке пишуть ноги, мозолі та втома на близько 300 кілометровій дорозі до Бога. Усе це, як відповідь на заклик:
Йди за мною! (Йоан, 1;43) Я – дорога, і правда, і життя… (Іван 14:6).
Пан Ігор учасник і творець (координатор) дев’яти прощ зі Самбора у Зарваницю. Особливість цієї прощі – вона гуртує мігрантів та їх рідних. Аналогу такої прощі немає. Щороку маршрут прощі змінюється, як служіння. Таким чином у перші роки пан Ігор служив пером, у 2010 році – він ведучий прощі, 2012 – відповідальний за маршрут, 2013 – відповідальний за дорогу та воду, цього 2014 – відповідальний за маршрут. Таким чином кожна проща прожита душею і служінням – так би мовити, писана із середини.
Звісно, ця тема бездонна. Кожен день настільки емоційно багатий і насичений, потрібні неабиякі зусилля, щоб «утрамбувати емоції» та визбирати найнеобхідніше. У автора це виходить гарно і талановито, його слово живе, тепле і переконливе. Щоб краще зрозуміти, зануритися в цю атмосферу та пройтися цією молитовною дорогою, яку автор називає «Дорогою життя», я пропоную переглянути короткий фільм, підготовлений спеціально для цієї події. Щоправда дуже багато залишилось за кадром, бо той, що фотографує - зазвичай випадає з поля зору фотодокументарора. Але дещо вдалося зібрати.
Оксана Пронюк-Кузьма
Фільм «Дорога життя». (Клацніть комп"ютерною мишкою на посилання внизу)
https://www.facebook.com/video.php?v=370966319734257&set=o.307712002706107&type=2&theater
Слава Ісусу Христу!!
Рідненький наш друже!!! Широ вітаємо Тебе із святом виходу нового "дітища" Твого, і рівно ж дякуємо Господу за Тебе і дар твого таланту.
Неси гордо і сміло перо Божого Слова, яким через Тебе говорить Христос, кріпись у силі, Вірі і ласці Божій на Мгогії і благії Літа!!!
Також бажамо міцного здоров'я для усієї Твоєї родини, миру, Божої благодаті, любові та багато багато Божих прощ в Христовій родині !!!
З повагою Марія Гапук з родиною
| 
