«Спільне співстраждання – це людське, спільна радість – це ангельське»
В ніч 24 на 25 березня 2012 р. Б. відбулась піша
проща зі Львова до Страдчу. В ній прийняло 256 осіб + дві особи – це Матір Божа
з Ісусом. Враження від прощі у кожного різні, та я поділюся своїми.
Декілька років я хворію на артрит – це хвороба
суглобів. І коли сирість плюс холод у мене починається загострення хвороби. От
і зараз такий випадок. На цей раз сильно болів суглоб коліна. Я й вдома по
Стрию переміщалась лише на невеликі відстані і то з допомогою маршруток. В ніч
з п’ятниці на суботу нога сильно розболілася. У мене був страх, що я не здолаю
24-25 км
до Страдчу. Та я так скучаю за прочанською родиною, що відважилась на такий
відповідальний крок. Для мене проща розпочалася на Стрийському залізничному
вокзалі, де я зустріла Зоряну Цюх і Катерину Романишин з Дрогобича, Валентину
Павлюк з другом Олегом із Стебника та Марію Хомич зі Стрия. В електричці я
забула про біль в нозі. Радість зустрічі з паломниками переповнювала мене. Так
ми добрались до собору Святого .Юра у Львові, де моя радість збільшилася від
зустрічі з багатьма друзями. Між нами не існує вікових границь: старші
обнімаються і цілуються з молоддю і дітьми, бо ми всі рівні перед Богом. Після чудового
Акафісту до Ісуса, яку очолював Митрополит було трошки часу на приватну
молитву, потім паломники вистроїли в колону. І ми відправились до Страдчу. Я з
Іриною Маніжак – дівчиною з Дрогобича, стали в кінці колони, щоб зайняти чергу
до Сповіді. Поневолі я почала кульгати. Роман, який відповідав за
радіоапаратуру взяв мене під руку. Ірина взяла з другої сторони. Після Сповіді
я перемістилася в центр колони, де Зоряна з Катериною взяли мене під руки, а
Ірина всю дорогу несла мою сумку. Потім ведуча прощі Оксана Пронюк
оголосила у мікрофон, що мені необхідна допомога. Після оголошення багато людей
мені допомагали іти: наприклад Марія Гапук зі Львова, Рехман Іван зі Стрия,
Люда Пушкар з Дрогобича та інші. Дуже мені сподобилася науки, які проводив
диякон Олег зі Львова. До речі, в нього батьки живуть в Стрию. Гарно виконували
Хресну Дорогу галина Заячкевич та Іванка Мацелюх.
В кінці прощі, коли ми йшли на Страдч-гору,
семінаристи співали Ісусову молитву. Мені запам’яталася ніч, небо засіяне зорями,
колона людей, вогні факелів, що піднімались вгору. Мені здалося, що наша колона
з паломниками крокує в Рай, де співають ангельські хори і чекає наш улюблений Небесний
Отець. Після Служби Божої і Хресної Дороги я окрилена поверталася додому з
Іриною Маніжак та її подругою Надійкою з Дрогобича і Марією Хомич зі Стрия. Всю
дорогу ми весело і одухотворено обговорювали прощу, а також згадували, як
зустрічали новий рік в Києві на майдані Незалежності. Нога моя боліла, але я
так була зайнята прощею, що біль майже не відчувала. Дорогі мої паломники, я
низько вклоняюся вам усім, хто допоміг мені добратися до Страдчу, без вашої
допомоги я би цього зробити не могла. Я всіх вас люблю. Дякую за поміч та добрі
слова.
Принагідно хочу попросити у Вас допомоги для нашого
Віктора з Жирова. Будьте ласкаві не забувайте його – він потребує нашої уваги.
Він зовсім самотній. Коли він лежав в лікарні, то придумував всякі хвороби, лиш
би йому хто-небудь подзвонив або відвідав. Вдумаймося в слова, що каже Матір Тереза: «Існують ліки
та процедури з допомогою яких можна вилікувати кожну хворобу, однак для тих,
хто почувається самотнім та небажаним – немає ліків. Це проказа заходу.» Зателефонуйте
йому, будь ласка: 098-0551685 - Віктор.
Віра Трунова
| 
