Світлана Нестерівська
Опубліковано 04.08.2018 / 47109
Я хотіла бути серед Тих, що йдуть... Та я тут, далеко від їхніх шляхів, в країні, яка, серед інших, формує сталевий дух моєї нації. Дванадцятигодинний робочий день на ногах, півгодини пішки до роботи, пів - назад. Спекою.На роботі і на вулиці.Суперважка фізична праця. Таке можна пройти лише з Господом.
Поруч - дуже різні люди. Зовсім близько. Різні спокуси та випробування...
Та сьогодні вирушили в дорогу Ті, що йдуть...Я теж була серед них. Рік тому. Але з того часу так і не припиняла йти... Та ходьба, що розпочалась сьогодні, інша...Це дорога в небо, на якій ти, очищуючи душу, скидаєш з часом стоптані сандалі - і одягаєш крила. Ти бачиш, як люди обростають крилами і розмовляють з Богом, а Він говорить до людей (як завжди!)- і ВОНИ ЙОГО ЧУЮТЬ!!!
Люди бачать Бога в очах ближнього. І просто хочеться йти цією колоною в Небо.
Боже, вибач, що плачу. То душа моя сумує за Тими, що йдуть... Хочеться йти. Знаю, в мене вже другий місяць триває Моя, особлива проща, на якій кожен день засвідчує, що святою серед святих бути легко, а от ...
Не суди.
Прости.
Зрозумій.
Виправдай.
Розрадь.
Підтримай.
Втіш.
Нагодуй.
НЕ БІЙСЯ. Я ЗАВЖДИ БУДУ З ТОБОЮ, ДИТИНО.
Я ТРИМАЮ ТЕБЕ ЗА РУКУ.
- Я хотіла...
ТИ ВЖЕ НА ПРОЩІ.
- Ті, що йдуть ... вони такі рідні
ТІ, ЩО ПОРУЧ ТЕБЕ, МАЮТЬ СТАТИ ТОБІ ЩЕ РІДНІШИМИ...ВОНИ- МОЇ ДІТИ.
-Добре, Татуню, я не буду плакати...
Відчуваю на собі Всюдисущий Погляд Його Добрих Усміхнених Очей, сповнених Любов`ю. І дякую за цю мить. І за кожну досі і в майбутньому...
-Дякую, що сотворив мене, Отче. І за всіх у моєму прекрасному житті.
http://probapera.org/publication/13/47109/ti--scho-jdut.html
|
