Ну що ж, другий день без прощі та прочан, і я вирішила написати трішки про ці незабутні 10 днів.
Проща - це місце, де на вас чекають безкраї поля, ліси, широкі дороги та навіть болото по коліна. Але ніякі погодні умови чи незручності не зможуть перешкодити духовному піднесенню .  На прощі я зустріла нових друзів, старих знайомих, людей, яким я послужилась і які послужились мені. Тут немає "мене " і "тебе" , а є одне велике "МИ". Від наймолодшого і до найстаршого - ми дружня сім*я,  яка разом прямує до святого місця - Зарваниці.
   Наш маршрут був довгим та нелегким, пролягав через три області, нам доводилось бути у мальовничих горах, чарівних лісах та пшеничних полях.
   Ми зупинялись у прекрасних містах та селах, де нас радо приймали.  На шляху зустрічалось багато людей, людей яких нам послав Бог,які своїми усмішками,щирими словами і вірою не давали нам опустити руки та впасти у відчай. Так кілометр за кілометром ми наближались до нашої спільної мети-зустрічі з Божою Матір*ю. І з вірою у наших серцях і мозолях на наших ногах ми дійшли до Зарваниці,такі втомлені,проте такі щасливі. Проща нас всіх об*єднала, Господь нас всіх об*єднав у цю велику молитовну ходу, і я дуже вдячна Богу за цю змогу бути там усі ці 10 днів.
Хочу подякувати усім організаторам ,які не переставали трудитись для нас, духівникам, які завжди молились за нас, проводили катехизи та духовні розмови, ведучим прощі, які попри своє служіння,усіма силами підбадьорювали нас, прочанам, які вели ранішні, вечірні молитви та вервицю, керівникам груп, водіям, медикам, які допомогли усім хворим,  оператору, хлопцям, які несли гучномовці, людям, які подбали про те,щоб ми мали де ночувати та що їсти . Окреме дякую тим, хто приймав нас.
   Велике спасибі 21 групі і 1 творчій групі. ВЕЛИЧЕЗНЕ ДЯКУЮ дядьку Василю, який не тільки забезпечував цілу прощу водою, а й завжди підтримував нас, ми вас ДУЖЕ любимо. Дякую групі "Юнацтво" і групі "Промінчики", які завжди наповнювали мене своїми позитивом і радістю. Дякую усім, хто був поряд, хто долав зі мною ці кілометри,допомагав пережити біль,страх ,пекуче сонце і калюжі по коліно. Ви завжди житимете у моєму серці. 
   Хочу ще раз подякувати Богу, за людину, без якої б не було б цього. Людину, яка 12 років тому вперше об*єднала паломників і вирушила цією ходою. Людину, яка була покликана Господем  Отець Василь Поточняк,хоч я і не мала змоги поспілкуватись та познайомитись з цим надзвичайним отцем, проте я впевнена, що Він завжди був і буде з нашою прощою .
Тому, користуючись нагодою, запрошую усіх на прощу, наступного року чекаю на ваші уісміхнені обличчя, палаючі від радості очі та відкриті серця !
До нових зустрічей! З БОГОМ!

Ілона ДІДУК, група 21

Інформація з Фейсбуку