Духовна купіль.

Дякуючи Богу ця назва народилася перша, яка розкрила зміст твору, від пережитого на прочанських дорогах, через які невидимо нас несли Господні крила, додаючи кожному сили та віри.

 Прочанські далі кличуть літом завше,

Так романтично - загодково всіх

Духовне хрещення уперше взявши,

У купелі нелегких цих доріг.

У мозолях болючих під стопами,

Які давалися в знаки не раз,

Утомленими від ходи ногами,

Долаючи і віддалі і час.

З наміренням ясним у своїм серці,

Знайти той спокій Божий у душі,

І Господа пізнати в нім найперше,

Бо він дає ісцілення живі.

У купелі, обмившися в обнові,

Від скверни світу й гіркоти життя,

В Господнім дусі та у святім слові,

Ми день у день зближались до Христа.

 Господня Рука. 

Я її відчувала напротязі всієї прощі - духовну та фізичну підтримку. Бо так хотів Бог.

 Шукаєм чуда часто в світі,

Торкнутись дотиком її

Руки Господньої,

Ми - діти пргнем набратись сил в житті.

Вона направду доторкнеться,

І поведе в місце святе,

Яке прочанським назтоветься,

Ти тільки вір в чудо земне.

Яке в молитвах освятиться,

Потом напоєним в жарі,

Нераз сльозиною зроситься,

Бальзамом ран стане тобі.

Під небом чистим крок за кроком,

У сяйві променів згори,

Ти вибрав шлях той ненароком,

На зустріч Богові іти.

 Бо так гартуємося разом,

Як золото чисте в огні,

І не лякають грози часом,

Бо живлять ласками святі.

Із джерела яких черпаймо,

Світла Господнього в путі,

В любові щирій ми єднаймось,

Бо діти, Боже, ми твої.

А наші втоми, рани, болі,

Ми жертвуємо всі Тобі,

За українські кращі долі,

На рідній батьківській землі.

 Сльоза.....

Направду, дякуючи Богові, вже перші мої кроки почалися десь у глибині зраненого серця, з якого виливалися мої щирі сльози, в очах матері Божої, яка його відкривала все глибше та глибше...

 Вже перші кроки я долаю,

Чогось тривожно так мені,

До Діви погляд зупиняю,

Сльоза скотилась по лиці.

Одна і друга...Вже струмочок,

Течуть по грудях по землі,

Серце стиснулося в комочок,

Ховаю очі в глибині.

Ні, я не плачу.Я ридаю.

І схлипую як те дитя,

До тебе мати припадаю,

 Сціли тягар мого життя.

Тобі єдиній довіряю,

Чим я живу, чого іду,

Ти Матір Божа добре знаєш,

Як щиро серцем я люблю.

Вона так ніжно посміхнулась,

І доторкнулась у душі,

З любов'ю поглядом звернулась,

Сльозами омивай її.

 Зустріч.

У житті християнина є завжди задум Божий, тому нічого випадкового немає. Через певні особи чи обставини Господь хоче навчити чогось глибше, чи застерігти від тієї чи іншої ситуації.І приймаймо все з рук Божих, як дар Господній.

 Моя тривога - перша проща,

І що чекає в ній мене.

Народ гортується як може,

Щось близьке і таке чуже.

Очі усміхнені, веселі,

Радість, як хвиля проплива,

Пісня духовна  - справжня Леді,

Нас Матір Божа зустріча.

Вона веде прочан в дорогу,

І руку кожному дає,

Пізнати стежечку до Бога,

Який любов'ю віддає.

Який торкається у болях,

У втомі тіла мозолях,

Щоб зрозуміти святу волю,

На кожнім кроці і в всіх днях.

 Очі...

Напевно Господь хотів мені подарувати ще один дарунок через чистоту очей, щоб гибше пізнати Його.

 Я вперше бачила ці очі

Блаженні, повні доброти,

Такі приємні і хороші,

Здавалось сяяли згори.

Вони, мов сонечка, сміялись,

В любові щирій до усіх,

Мене так дивно доторкались,

Як мій найкращий оберіг.

Криниця зоряна небесна,

З - під вій вдивлялися вони,

Там благодать свята, чудесна,

Бо в них є Бог, бо в них є Бог...

Анна Синицька, Новояворівськ/ Флоренція (Італія)