25 березня 2022 року відбудеться Акт посвяти росії та України Непорочному серцю Марії. Святіший Отець Франциск разом з католицькими єпископами в усьому світі посвятить росію та Україну Непорочному серцю Марії. Владики Архиєрейського Синоду  УГКЦ в Україні єднатимуться з Папою цього дня із Зарваниці. Акт посвяти росії та України Непорочному Серцю Марії Папа звершить під час покаянного богослужіння в рамках ініціативи "24 години для Господа", яке він очолить у п'ятницю 25 березня в свято Благовіщення Пресятої Богородиці в базиліці Святого Петра в Ватикані. Початок Богослужіння о 18.00. Акт посвяти відбудеться 25 березня 2022 року о 19.30 за київським часом. Цим Актом посвяти Росії та України Непорочному Серцю Марії  Папа Франциск відгукується на заклик Марії, проголошений під час об'явлення 13 липня 1917 року у Фатімі, а також на прохання своїх дітей захистити Україну та зупинити "помилки росії, яка пропагує війну та переслідування Церкви".

   Пряму трансляцію цієї особливої молитви з коментарем українською мовою провеже "Живе телебачення". Початок трансляції о 18.00 за київським часом.

Відтак о  20.00 Владики Архиєрейського Синоду УГКЦ проведуть із Зарваниці традиційну молитву на вервиці.

 Запрошуємо всіх до спільної молитви. 

АКТ ПОСВЯТИ НЕПОРОЧНОМУ СЕРЦЮ МАРІЇ

     О Маріє, Мати Божа і наша, у цю скорботну годину ми прибігаємо до Тебе. Ти є Матір’ю, любиш і знаєш нас: ніщо, що сповнює наші серця, не приховане від Тебе. Мати милосердя, багато разів ми відчували Твою турботливу ніжність, Твою присутність, яка повертає мир, тому що Ти завжди ведеш нас до Ісуса, Князя миру.

Однак ми загубили шлях миру. Ми забули урок трагедій минулого століття, про жертву мільйонів полеглих у світових війнах. Ми знехтували зобов’язаннями, взятими як Спільнота Націй, і зараз зраджуємо мрії народів про мир і надії молоді. Ми захворіли на жадібність, ми замкнулися в національних інтересах, ми дозволили собі бути скованими байдужістю і паралізованими егоїзмом. Ми воліли ігнорувати Бога, співіснувати з нашою облудою, підживлювати агресію, придушувати життя та накопичувати зброю, забуваючи, що ми є хранителями нашого ближнього та нашої спільної домівки. Ми спустошили війною земний сад, зранили гріхом серце нашого Отця, який хоче, щоб ми всі були братами і сестрами. Ми стали байдужими до всіх і до всього, окрім до самих себе. І з соромом кажемо: прости нам, Господи!

У нещасті гріха, у наших зусиллях та слабкостях, у таємниці несправедливості зла і війни Ти, Пресвята Мати, нагадуєш нам, що Бог не покидає нас, а продовжує дивитися на нас з любов’ю, з прагненням пробачити і знову піднести нас. Це Він дарував нам Тебе і розмістив у Твоєму Непорочному Серці пристановище для Церкви і людства. Завдяки Божественній доброті Ти є з нами і лагідно ведеш нас, навіть вузенькими і звивистими стежками історії.

Тож прибігаємо до Тебе, стукаємо у двері Твого Серця ми, Твої дорогі діти, яких Ти не втомлюєшся відвідувати і запрошувати до навернення. У цю темну годину прийди, щоб допомогти нам і втішити нас. Повторюй кожному з нас: «Хіба Я не тут, Я, що є твоєю Матір’ю?». Ти знаєш, як розв’язувати плутанину у наших серцях та вузли нашого часу. Ми покладаємо на Тебе нашу надію. Ми впевнені, що Ти не знехтуєш, особливо в хвилини випробування, нашими благаннями і прийдеш нам на допомогу.

Саме так Ти вчинила в Кані Галілейській, коли пришвидшила час втручання Ісуса і спонукала Його вчинити перше чудо у світі. Коли свято перетворилося на смуток, Ти сказала Йому: «Не мають вина» (Ів. 2, 3). Повтори це ще раз Богові, о Мати, бо сьогодні в нас вичерпалося вино надії, зникла радість, розчинилося братерство. Ми втратили людяність, ми зруйнували мир. Ми стали здатними на будь-яке насильство і знищення. Нам негайно потрібне Твоє материнське втручання.

Тому прийми, о Мати, це наше благання.

Ти, Зоре морська, не допусти, щоб ми потонули в бурі війни.

Ти, Ковчегу Нового Завіту, надихни плани та шляхи примирення.

Ти, Небесна земле, поверни у світ Божу злагоду.

Погаси ненависть, вгамуй помсту, навчи нас прощати.

Визволи нас від війни, вбережи світ від ядерної загрози.

Царице Вервиці, пробуди в нас потребу молитися і любити.

Царице людського роду, вкажи народам шлях братерства.

Царице миру, випроси мир для всього світу.

Твій плач, о Мати, хай зворушить наші зачерствілі серця. Хай сльози, які Ти пролила за нас, зроблять квітучою долину, яку висушила наша ненависть. І поки не стихає гуркіт зброї, хай Твоя молитва схилить нас до миру. Хай Твої материнські руки голублять тих, хто страждає і втікає від бомбардувань. Твої материнські обійми хай втішають тих, хто змушений покинути власні домівки та свою країну. Хай Твоє Скорботне Серце відкриє нас до співчуття і спонукає нас відчинити двері та подбати про поранене й відкинуте людство.

Пресвята Богородице, коли Ти стояла під хрестом, Ісус, побачивши учня поруч із Тобою, промовив до Тебе: «Ось син Твій» (Ів. 19, 26), довіривши Тобі кожного з нас. Потім до учня, до кожного з нас, Він сказав: «Ось Мати твоя» (Ів. 19, 27). О Мати, ми прагнемо тепер прийняти Тебе в наше життя та в нашу історію. У цю годину з Тобою під хрестом перебуває виснажене і налякане людство. Йому потрібно ввіритися Тобі, щоб через Тебе посвятитися Христу. Український народ та російський народ, які вшановують Тебе з любов’ю, прибігають до Тебе, а Серце Твоє вболіває за них і за всі народи, скошені війною, голодом, несправедливістю і злиднями.

Тому ми, о Мати Божа і наша, урочисто ввіряємо і посвячуємо Твоєму Непорочному Серцю себе самих, Церкву і все людство, а особливо Росію та Україну. Прийми цей наш акт, який ми здійснюємо з довірою і любов’ю, вчини так, щоб закінчилася війна, наповни світ миром. Твоє «так», що вийшло із Твого серця, відчинило двері історії для Князя миру; ми віримо, що через Твоє серце знову прийде мир. Тому ми посвячуємо Тобі майбутнє всього людського роду, потреби та очікування народів, тривоги та надії світу.

Хай через Тебе зійде на Землю Божественне милосердя, а лагідний ритм миру знову відмірює наші дні. Жінко, яка сказала «так», на яку зійшов Святий Дух, поверни нам Божу гармонію. Втамуй спрагу наших спраглих сердець, Ти, що є «живим джерелом надії». Ти, що виткала людську природу Ісуса, вчини нас творцями єдності. Ти, що ходила нашими шляхами, веди нас стежками миру. Амінь.

Переклад з італійської Секретаріату Глави УГКЦ в Римі
(авторизований Державним Секретаріатом Святого Престолу)

    Український народ, за словами Глави УГКЦ, віддавна очікував на цю духовну подію. Українські католики від початку російської агресії у 2014 році просили здійснити цей акт як необхідну умову запобігти розгортанню війни та всіх небезпек, що надходять з росії. Під час зустрічей зі Святішим Отцем Блаженніший Святослав неодноразово передавав йому це прохання християн України.

Посвята України Богородиці є давньою християнською традицією. Свого часу князь Ярослав Мудрий віддав народ Київської Русі під опіку Пресвятої Богородиці. Відновив цю посвяту в Зарваниці 1995 року світлої пам’яті Мирослав Іван кардинал Любачівський. Акт посвяти України під покров Пресвятої Богородиці відбувся в неділю, 6 квітня 2014 року, в усіх храмах УГКЦ в Україні і за кордоном. 23 жовтня 2016 року Блаженніший Святослав посвятив Україну Непорочному серцю Марії у Фатімі.

Історична довідка

   Богородиця під час об’явлення 13 липня 1917 року в Фатімі просила посвятити росію Її Непорочному серцю, заявляючи, що, якщо це прохання не буде прийнято, росія поширить «свої помилки по всьому світу, сприяючи війнам і переслідуванням Церкви. Добрі [люди – ред.], – додала вона, – будуть замучені, Святіший Отець багато страждатиме, різні народи будуть знищені».

   Після об’явлень у Фатімі відбулися різні акти посвяти Непорочному серцю Марії. Папа Пій XII 31 жовтня 1942 року посвятив увесь світ, а 7 липня 1952 року в Апостольському листі «Sacro vergente annо» – народи росії:

   «Як кілька років тому ми посвятили весь світ Непорочному серцю Діви Матері Божої, так і зараз, в особливий спосіб, посвячуємо всі народи росії Її Непорочному серцю».

   Папа Павло VI 21 листопада 1964 року в присутності Отців Другого Ватиканського Собору відновив посвяту росії Непорочному серцю.

   Папа Іван Павло II склав молитву для Акту доручення, який було звершено в базиліці Санта-Марія-Маджоре 7 червня 1981 року, в урочистість П’ятдесятниці. Ось текст цієї молитви:

   «О Мати людей і народів, Ти знаєш усі їхні страждання та надії, Ти по-материнськи відчуваєш усю боротьбу між добром і злом, між світлом і темрявою, що потрясають світ, прийми наш крик, скерований у Святому Дусі прямо до Твого серця, та обійми любов’ю Матері і Слуги Господньої тих, хто цих обіймів найбільше чекає, і водночас тих, на довіру кого Ти особливим чином очікуєш. Візьми під свій материнський покров весь людський рід, який ми… довіряємо Тобі, о Мати. Нехай для всіх наблизиться час миру і свободи, час правди, справедливості та надії».

   Відтак, щоб ще повніше відповісти на прохання Богоматері, папа Іван Павло ІІ під час Святого року Відкуплення бажав чітко пояснити Акт доручення від 7 червня 1981 року, повторений у Фатімі 13 травня 1982 року. На згадку про «Fiat» («Нехай мені станеться за словом твоїм»), проголошений Марією в момент Благовіщення, 25 березня 1984 року на площі Святого Петра, у духовній єдності з усіма єпископами світу, попередньо «скликаними», Іван Павло ІІ ввірив Непорочному серцю Марії всі народи світу:

   «І тому, о Мати людей і народів, Ти, що знаєш усі їхні страждання та надії, Ти, що по-материнськи відчуваєш усю боротьбу між добром і злом, між світлом і темрявою, що потрясають сучасний світ, прийми наш крик, який ми, зворушені Святим Духом, звертаємо безпосередньо до Твого Серця: обійми любов’ю Матері і Слуги Господньої цей наш людський світ, який ми доручаємо і посвячуємо Тобі, сповнені тривоги за земну і вічну долю людей і народів. Особливим чином ми довіряємо та освячуємо тих людей і ті народи, які особливо потребують цього доручення та посвячення».

     У червні 2000 року Святий Престол розкрив третю частину Фатімської таємниці, і архиєпископ Тарчізіо Бертоне, тодішній секретар Конгрегації віровчення, підкреслив, що сестра Лусія в листі 1989 року особисто підтвердила, що цей акт урочистого та вселенського освячення відповідав тому, чого хотіла Богородиця: «Так, це було зроблено, – писала візіонерка, – як просила Богоматір 25 березня 1984 року».

Департамент інформації УГКЦ