З 28 на 29 травня 2016 року у церкві св. архистратига Михаїла с. Лішня Дрогобицького району відбулися цілонічні молитовні чування, за мир та Боже благословення для нашого народу, організовані референтурою у справах мігрантів та іммігрантів СДЄ УГКЦ та паломницькою спільнотою «Самбір-Зарваниця». Цими чуваннями благали Господа та Пресвяту Матір за дар просвічення сердець ц усіа всіх тих, в чиїх руках наше майбутнє.

Чування розпочалися о 19,30 (28 травня) Молебнем до Пресвятої Богородиці і завершилися о 07.00 (29 травня) Божественною Літургією. У програмі молитовної ночі: Вечірня, катехизи, свідчення, молитви намірень, Акафіст до архистратига Михаїла, Вервиця, Ісусова молитва зі свічками довкола храму, пісні, Утреня. В часі нічних була нагода приступити до Святої тайни покаяння.

1    

Дякуємо Богу за гарну молитовну ніч. ​Дякуємо організаторам, духівникам та парохіянам селі Лішні за гостинність та тепло, спільну молитву, духовне ділення та величальні піснеспіви. 

Паломники "Самбір-Зарваниця"

   Цілонічні молитовні чування у Лішні нагадали прощу "Самбір-Зарваниця", Не те що нагадали, - відтворили, стали нею. У задумі організаторів ці чування, як важливий етап підготовки до ХІ Міжнародної прощі родин мігрантів "Самбір-Зарваниця", яка відбудеться 5-14 серпня цього року. Насправді, у стінах храму, який неодноразово приймав паломників "Самбір-Зарваниця", усі чулися рідно, затишно, як удома. Цю рідність підсилювала паломницька ікона Дороговказиця, з якою прочани долали мозолисті кілометри і довіряли їй свої немочі і болі. А ще духовні отці, які були опорою паломнику на непростій дорозі, у непростому пошуку істини, були поряд і провадили молитовну ніч, служили Божому люду: референт у справах мігрантів та іммігрантів Самбірсько-Дрогобицької єпархії о. Олег Чупа, священик Киівської архиєпархії УГКЦ, духовний опікун прощі "Самбір-Зарваниця" о. Антон Борис, парох села Лішні  о. Олег Кекош. Священиче душпастирство на прощі - це передовсім подвижництво, вияв високої жертовності та відваги. Бо окрім того, що священики несуть таку саму ношу прочанина, борються зі спекотною навалою та в'їдливими мозолями, вони відповідальні перед Богом за ввірений народ, за паломницький корабель, що опинився у розбурханім морі, який потрібно довести до причалу, умиротворивши, наситивши Божим, вислухавши та розрадивши кожного. Звісно, той, хто "з'їть пуд солі" із тобою у нелегкій дорозі - стає братом, татом, другом. Тому не дивно, якими обіймами паломники зустрічали старшу прочанську "гвардію": п. Марію Буру, п. Юстину Курчик, Зоряну Цюх із Дрогобича та інших. Вони, як прочанські мами, які міцні фортечні мури, на яких вибудовувалася і поставала спільнота.

   За працею в групах ми ближче познайомилися із парохіянами села Лішні, з добрими, щирими, працьовитими людьми. Вони служили нам у цю ніч, а насправді, свідчили своїм християнством, гостинністю, милосердям. Ми пильно придивлялися у їхню скромність і маломовство, бо бачили світло, тепло мироносне та жертовність.

   Тема катехизи отця Антона була надзвичайно актуальна - наша зайнятість. Які ми всі назагал зайняті! Нам бракує часу на все! Абсолютно на все! Ми не вспіваємо молитися, відвідати храм, провідати батьків (рідних), прочитати Біблію, піти на прощу... Цей список можна продовжувати і продовжувати безкінечно. Зате, як читаємо у Святому Письмі, Ісус Христос встигав проповідувати, зцілювати, творити чуда, долати важкі дороги з міста до міста аби нести Добру Вість. Читаємо (Єв. від Марка 1. 29-35): по вечері Він оздоровив ціле місто, а потім пішов на самоту і молився...

   Цією катезихою отець промовив дуже глибоко до кожного. Ми усі - вдавано зайняті. Цар Давид був насправді дуже зайнятою людиною, аднак він знаходив час сім разів на день дякувати Богу (читаємо у псалмі 118:64). Бо розумів, де джерело його сили і натхнення. Особливий акцент покладено на досвітню молитву - входини у день Божий.

​   Недільна Утреня розбудила світанок у Лішні. Ніч промайшула, як подув вітру, збудороживши душу. Літургія мироносила і гостила. Ми стали причасниками Живого Бога, Живої радості, яку везли до своїх близьких і далеких домівок, славлячи Бога. Боже, дякую Тобі!

Учасниця реколекцій Оксана Пронюк-Кузьма, м. Івано-Франківськ