Любов – це основний елемент християнської віри. «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо.13.34-35). В першу чергу любов це не порада, а заповідь і коли нема любові, то нема послуху Божій заповіді. В юдаїзмі 613 заповідей, а Христос після себе залишає тільки одну – любити один одного. Одна людина сказала, що Бог дав світові право судити Церкву. І справді світ має право судити християн, якщо вони не живуть у любові. «Не майте жодних боргів ні у кого, крім боргу взаємної любови, бо той, хто любить другого, виконав закон. Бо заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не кради», «Не пожадай», і всякі інші заповіді містяться у цьому слові: «Люби твого ближнього, як себе самого». Любов ближньому зла не чинить. Любов, отже, - виконання закону» (Рм.13.8-10).

   Для того, щоб ще краще зрозуміти цитату, а особливо останнє речення зачитаймо Гал. 5.6: «бо у Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні необрізання, але - віра, чинна (діюча) любов'ю». От, що має значення в християнському житті – це віра, що діє любов’ю. Далі апостол Павло пише: «Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: «Люби ближнього твого, як себе самого» (Гал. 5.14). Хто служить, то має служити в любові. Те ж стосується і про місце праці людини. Апостол Павло так говорить: «Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа, а не як для людей» (Кол.3.23). Ми не маємо права стати адміністраторами, які мають сухе і черстве серце. «Ціль же того веління - любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри. Деякі від цього відхилились і попали у пустословство:» (І Тим. 1.5-6). Отож служіння, яке не вирощує в людині любов до Бога іде не в потрібну сторону. Вкладаймо сили в те, щоб ростити в людях любов. В грецькій мові є чотири слова на окреслення любові: 1. Ерос – сексуальна любов 2. Строге – прив’язаність, сімейна любов 3. Філія – дружня любов 4. Агапе – чиста, постійна, жертовна любов, явлена Богом. Як вирощувати, плекати в собі любов? 1. Від зерна Слова Божого прийнятого вірою «Очистивши послухом правди душі ваші для братньої нелицемірної любови, любіть гаряче один одного щирим серцем, відроджені наново не з тлінного насіння, а з нетлінного: словом Божим живим і вічним» (І Пт. 1. 22-23). Мусимо стреміти до того, щоб кожного постійно любити. А чому постійно? Бо Слово Боже вічне – це особа Ісуса Христа (про це йдеться в пролозі євангелія від Івана). «Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог - любов.» (І Ів. 4.7-8).

1. Чим більше пізнаю у молитві Бога, тим більше люблю людину, як образ Божий.

2. Любов від Святого Духа: «бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рм.5.5). Серце християнина стає посудом Божої любові.

3. Через співпрацю людської волі і Божої: любов агапе походить із волі, тобто із рішення Особи. Отож вона не є емоція.

4. «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає.» (Йо. 15. 12-13).

    Це заповідь любити аж до смерті, бути готовим віддати своє життя за друга як Христос. Ще один яскравий приклад: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3.16). Ще один приклад: «З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти» (І Ів.3.16). А чи ця любов має діяти в усіх випадках і проявлятися до всіх людей, навіть недостойних на наш людський погляд? «Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рм. 5.8).

о. Антон Борис