Унікальний талант

За фахом при карпатець Богдан Пилипів – журналіст, член НСЖУ, а за покликанням – художник. Народився митець на Рожнятівщині у невеличкому бойківському селі Ілемні. Ще півтора десятка років тому в альманасі «Рожнятівщина. Край бойківський чарівний» можна було прочитати таке про непересічний талант митця: «…Богдан Пилипів творить свої роботи на склеєних з кедрових і липових дощок «полотнах» виключно з допомогою вогню. Твори графіка в техніці випалювання, якою досконало оволодів майстер, неодноразово експонувалися на обласних художніх виставках, є у багатьох шанувальників декоративно-прикладного мистецтва з Канади, Німеччини, Польщі, Італії, Росії, Австрії, Ізраїлю». То чому ж сьогодні – понад десять років після сказаного – «мистецтво писати вогнем» Богдан Пилипів вже називає «пірографією», вважає його унікальним і таким, що зароджується? Про це та інше – у розмові і знайомстві зблизька з художником-самоуком Богданом Пилипівим із підгірського селища Рожнятова.

Нема чого й дивуватися, що художник Богдан Пилипів невиправно залюблений у деревину як матеріал, бо і народився він у гірському селі серед карпатських лісів, та й сама назва села Ілемня, за однією з версій краєзнавців, походить від дерева «ільм» ( у місцевих говірках «ільма»). Тож газда і будинок звів собі з дерева, і його інтер’єр деревиною причепурив та своїми роботами прикрасив. Навіть оселя Богдана Пилипіва пахне свіжо струганою деривиною і випромінює її тепло.

…Вже з порога Богданової світлиці любуюся її зі смаком викінченим інтер’єром – від підлоги і до стелі та починаю очима шукати по стінах пірографічгі «полотна» автора і… не знаходжу. Почергово беру до рук розкладені на канапі роботи митця – вже в рамках – і читаю їх назви: «Іван Павло ІІ Папа Римський», «Небесна Сотня», «Руслана», «Коні», «Медвідь»… Я не звернув на них увагу, виявляється, через моє примітивне уявлення про пірографію – «вогняний правопис», яке у мене асоціювалося з традиційним мистецтвом випалювання по дереву. Тож на картинах я шукав передусім сліди вогню і характерні задимлення. А з’ясувалося, що пірографічні «полотна» навіть на дотик нен схожі на роботи з випалювання по дереву, а візуально – й поготів, бо подібні більше на живопис по шовку. Споглядаючи цю рукотворну красу, годі й здогадатися, що у кожному такому пірографічному «полотні» художника – вогонь творіння, який у часі роботи доводиться приборкувати кожної миті.

Богдан ПИЛИПІВ, художник-пірограф:

– Сьогодні пірографія як вид образотворчого мистецтва лише зароджується і досі асоціюється з випалюванням по дереву. Але випалювання по дереву і пірографія – не одне і те ж. Пірографію я б образно назвав «графікою на дереві», бо вона відчутно глибша і за змістом розкриття теми художнього твору, і за технікою виконання, ніж традиційне випалювання по дереву.

-Журналістика, письменство, графіка, живопис, випалювання по дереву, художнє ковальство, пірографія…– пошук триває?

– Так, за фахом я журналіст, Член Національної спілки журналістів України, колишній заробітчанин, редактор журналу українців в Італії "До Світла". Але й художньому мистецтві я не аматор. Бо підвалини у техніці станкового живопису я свого часу освоїв у Московському народному університеті мистецтв ім. Н.Крупської. Більше того: у житті я бачив себе саме художником. Ще під час навчання у ЛНУ ім. І.Франка я був добре знайомий з професором-мистецтвознавцем Христиною-Оленою Саноцькою, навіть хотів перевестися у Львівську «Політехніку» на відділення книжкової графіки, творчо спілкувався з відомим майстром живопису народним художником України і лауреатом Шевченківської премії Володимиром Патиком. До речі, саме маестро пензля Володимир Патик радив мені ніколи у своїй творчості «не вистрілювати всі патрони». Тож я шукав себе свого часу і у декоративно-прикладному мистецтві, зокрема у випалюванні по дереву. Відтак до цього я втратив цікавість. Але я ніколи не боявся експериментувати, часто брав участь у колективних виставках прикарпатських митців декоративно-прикладного мистецтва. І у пірографії також був творчий пошук. Спочатку я пробував творити на матеріалі з кедра, з тополі, з липи, аж поки не переконався, що для пірографії найкраще годиться смерека. Ще кілька років тому у мистецьких колах навіть слова «пірографія» не чули. Будь-хто з художників-графіків може себе спробувати у пірографії, якщо йому не бракує терпіння. Наприклад, потрет Івана Павла ІІ Папи Римського я творив щодень упродовж майже трьох місяців, працюючи по дванадцять годин на добу. А моєю першою роботою була «Джоконда» та копії робіт інших відомих великих майстрів пензля. Звичайно, відтак були власні теми і їх вирішення у техніці пірографії.

– Щось я не пам’ятаю у нас на Івано-Франківщині жодної виставки пірографічних робіт? Не плануєте своєї, до речі?

– В Україні я ще не виставлявся жодного разу зі своїми творами у техніці пірографії. Два роки тому майже місяць працювала моя персональна виставка у столиці Польщі Варшаві. Були невеличкі тематичні виставки і в інших польських містах. В організації допомагали наше Посольство України у Польщі, меценати, друзі, тож особливих матеріальних видатків з мого боку не було. Планував виставити свої роботи і на Прикарпатті, зокрема цікавився фортечною галереєю «Бастіон» в Івано-Франківську. Скажу відверто: реалії – сумні, витрати – відчутні. Спочатку треба попередньо оформити заявку, відтак заплатити за оренду виставкових приміщень, а насамкінець – чекати своєї черги, скільки доведеться.

…Як і під час випалювання по дереву у пірографії художник так використовує спеціальне обладнання для роботи – спеціальні щиток-окуляри та пірограф, у якому після під’єднання до електроживлення утворюється дуга розжарювання. А різноманітні насадки до пірографа, які Богдан Пилипів ще називає «перами», художники використовують як пензлі. «Пера» для роботи майстер вигототовляє собі самотужки, особливо надає перевагу «копитцям» із спеціального металу. «По-перше, заводські прографи з різними комплектами насадок – не дешеві,– пояснює Богдан Пилипів,– а, по-друге, я працюю як художник, а у кожного з нас є свої невеличкі «секрети» у роботі. Є й у мене». У тематичній палітрі автора переважають сакральні, громадянські мотиви – живопис, портретні роботи.

– Мрію у техніці пірографії створити галерею портретів героїв Майдану – Небесної Сотні,– поділився наостанок творчим задумом «приборкувач вогню» із селища Рожнятова.

Розмову провадив Ігор ЛАЗОРИШИН.

На світлині: Богдан Пилипів у роботі.