Бо де твій скарб, там і буде твоє серце  (Мт. 6, 21).

Всечесні отці!  Дорогі в Христі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

    Сьогоднішнє Євангеліє (Мт. 6, 14–21) безпосередньо впроваджує нас у час Великого посту. Можемо сказати з духовного боку, що Великий піст – це боротьба, ба більше, війна. Це боротьба добра і зла за те, що є справжнім і не проминає, що «ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають» (Мт. 6, 20).

   Насамперед полем бою в час Великого посту є внутрішній світ людини, – зокрема те, що робить людина у своєму нутрі, її думки, плани, наміри та ставлення до Бога, себе самої та зовнішнього світу, – тобто її серце. Сьогодні в Україні йде війна за серця та уми людей, – боротьба, яка зачіпає вже все людство, усіх людей і спонукає кожного зробити свій вибір. Внутрішнє поле бою є вирішальним. Якщо в тій тайні, про яку каже євангелист і яку бачить Отець, зло переможе, то людина буде джерелом війни довкола себе в зовнішньому світі, спровокує новітні поля битви, де гинутимуть цілі народи... Тоді те поле бою з його огидним обличчям і нищівною силою вирветься назовні та завдасть великих страждань людям. Як зло переможе всередині людини, у її серці, то вона стане причиною, джерелом зла довкола себе і не зможе протистояти йому в зовнішньому світі.

Наприкінці цього євангельського уривка ми чуємо, що, коли йдеться про перемогу, то не зовнішній, а внутрішній світ стоїть на першому місці. Що потрібно, щоб перемогти в цій війні? Що потрібно, щоб знищити ворога, здолати зло?

Господь дає нам у руки особливу «таємну» зброю. Він каже, що секретом перемоги є прощення. Нас це може здивувати: як це думати про прощення в час війни? З людського погляду, у час війни треба говорити про ненависть, – ненависть до того, хто на нас нападає. Однак, якщо на внутрішньому полі бою, яким є наше серце, ми діятимемо під впливом ненависті, то ми вже переможені злом. Тому сьогоднішнє Євангеліє говорить не так про прощення з боку людини, як про ключ до перемоги над дияволом, яким насамперед є прощення, що походить від Бога.

Каже нам євангелист Матей: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам» (Мт. 6, 14). Іншими словами, ми зможемо перемогти диявола, війну і зло лише тоді, коли дозволимо Богові нас простити. Саме тому Великий піст є часом покаяння, у якому ми відкриваємо своє серце до Божого  милосердя. Бо саме своїм прощенням, любов’ю і милосердям наш Бог, який є любов, животворить світ і скидає додолу ангелів темряви та їхніх слуг.

Сьогодні кажемо: Боже, прости мої гріхи. Хай Твоя перемога поселиться в моєму серці. А Божа перемога – це завжди перемога добра над злом, правди над неправдою, миру над війною. Входячи в час покаяння, ми починаємо вчитися перемагати. Нам так важливо знати секрет перемоги й мати силу, над якою безсилий наш ворог.

Тому ми просимо: Господи, як Ти нам простив, так і ми хочемо простити всім, хто нам завинив. Це позиція переможця. Сьогодні дуже важливо перемогти ворога на внутрішньому полі битви. Тоді здолаємо його, захищаючи наші міста і села, нашу Батьківщину.

Щоб перемагати ворога, який прийшов на нашу землю, потрібно бути насамперед духовно і морально вищими, сильнішими за нього, у жодному разі не переймати його поведінки, позиції, мови і лайки! Утверджуючи перемогу добра над злом, ми стаємо воїнами світла та захисниками миру і таким чином здобуваємо той справжній скарб вічного і справедливого. Тому каже Христос: «Бо де твій скарб, там і буде твоє серце» (Мт. 6, 21).

Сьогодні цим найважливішим скарбом, якого ми, як народ, потребуємо, є скарб перемоги добра над злом. У тому має бути наше найбільше багатство, яке здобудеться в нашому серці, – Істина Божа, що в ній перебуває Його всепереможна сила.

Ми також просимо: Господи, дай нам ту зброю, якою ми можемо перемогти диявола і всіх його ангелів. Дай нам ту зброю, якою ми можемо перемогти не тільки у війні, а й саму війну і всіх тих, хто її спричиняє і приніс на землю України.

Нині особливо молимося за наше військо, за тих, хто справді переміг ворога на полі бою власного серця, бо саме любов’ю до Батьківщини вони долають тих, хто наступає на нас з більшою, з людського погляду, силою.

«Збирайте собі скарби на небі» (Мт. 6, 20) – це великий заклик до всіх нас. Бо війна – це завжди знищення, виснаження. Війна – це завжди розтрата ресурсів. Зло, ненависть і гріх висушують і виснажують душу, знекровлюють і знесилюють людину. Натомість Боже прощення, отримане та передане, милосердя і любов до Бога та ближнього відроджують і оновлюють душевні та тілесні сили людини, дають їй здатність витримати в боротьбі до кінця і здобути перевагу над супротивником. Тож на полі духовної боротьби можна не втрачати чи розсипати, а навпаки – здобувати і збирати такий скарб, який «ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають» (Мт. 6, 20).

Сьогодні Христос просить нас збирати... Коли ми долаємо зло, то перемагаємо знищення, збираємо справжні, вічні скарби, над якими безсилі російські танки і крилаті ракети. Про ці скарби нам говорить наш Тарас Шевченко, який свого часу наголошував на важливості  сказати світові про те, "що діялося в Україні, за що погибала, за що слава козацькая на всім світі стала!?» (До Основ’яненка, 1839 р., С.-Петербург). Це ті скарби наших предків, які і сьогодні є нашим спільним національним скарбом і  надихають нас на перемогу.

Боже, дай нам перемогу України! Дай нам перемогу над ворогом! Дай мир нашій Батьківщині. А найважливіше – дай нам перемогу над гріхом і смертю в нашому серці, щоб з Тобою і в Тобі був скарб наш. Амінь.

† СВЯТОСЛАВ