РІЗДВЯНИЙ ДАР УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ

Уривок із різдвяного послання Патріарха Йосифа Сліпого, даного 22 грудня 1976 року

при храмі Жировицької Матері Божої і свв. мучеників Сергія і Вакха в Римі.

(мовою оригіналу)

 Дорогі Браття  і Сестри!

Коли стоїмо перед Христовими яслами на Різдво, спитаймо себе, хто ми є, з чим прийшли ми до Христа як Його помісна Церква, від якої Христос очікує багато на Сході; з чим стоїмо в це Різдво перед ним як нарід, що видав у ХХ столітті стільки мучеників і ісповідників. Чи може хочемо долучитися до інших народів, ніби «багатших» і «розумніших» чи «могутніших», і з їхніми групами давати не свої дари для Христа?

Помісна Українська Церква є однією з таких на Сході й у Вселенській Церкві, що принесла в історії свої дари для Христа-Церкви і з певністю принесе колись великий дар об’єднання і повороту сусідніх Церков на Сході, що не є в єдності, до однієї спільної Христової  пастви, щоб сповнилось велике Христове бажання, «щоб усі були одно». Це буде справді великий дар, який принесе наша Церква! Вона те діло об’єднання почала давно своїм першим на Сході з’єднанням із Вселенською Церквою, а на початку цього століття високо підніс його Слуга Божий Митрополит Андрей. Сьогодні наша Церква приносить Христові у дар тисячі мучеників і ісповідників, що своїм терпінням, словом і прикладом свідчать про Христа і Його правду.

Щоб могла наша Церква сповнити свою Богом дану ролю і в Україні й на чужинних поселеннях, її помісність мусить бути високо нами цінена, розвинена й закріплена, як це й каже останній Собор. Вона має бути завершена властивою формою одного проводу в особі Патріарха,  що його інституція існує в Церкві від найдавніших часів і є визнана першими вселенськими Соборами. Щойно при такій формі її сила й розцвіт та участь у цілій вселенській Церкві можуть бути запевнені.

Тому стіймо твердо на своїх дорогих нам і навіть чужинцями шанованих традиціях і позиціях. Стіймо на наших правних і слушних патріарших началах, бажаймо добра своїй Церкві і бажаймо бачити її сильною духово, кріпкою у своїй, уставами батьків наших збудованій структурі, в лоні однієї святої, соборної і апостольської Церкви. Інакше не сповнимо свого післаництва.

Але ще одна важна думка під Різдво, пов’язана тісно з першою. Христос своїм приходом створив з людства Божу родину, Божий люд, що складається з численних народів, помісних Церков, які є теж малими Христовими родинами у великій єдиній спільноті. Яка родина – такий народ. Свята й побожна родина – святий і побожний народ. Христос прийшов, щоб уздоровити й освятити родину, тому й сам вибрав собі родину і жив у ній, «зростаючи мудрістю, літами і ласкою в Бога і людей» (Лук. 2,52). Задля того, мабуть, наш нарід своїми гарними традиціями вибрав собі саме Різдво як родинне свято, свято родини. Тому наш нарід своїм генієм створив стільки родинних звичаїв і народніх обрядів, щоб ними привітати новонародженого Спасителя, оспівати Його прихід сотнями народніх пісень і коляд.

В цей радісний празник Різдва Христового нехай Господь дарить Вас утіхами і зішле своє благословення. І нехай Мати нашого Спасителя і Покровителька України має Вас у своїй опіці.

+ смиренний Йосиф

Релігійно-суспільний часопис «Слово»

Дрогобицької Духовної Семінарії

2(19) Грудень-Січень, 2003-2004