«Прийміть піст, бідні, – він розділить з вами і обитель, і трапезу.

Прийміть його, багаті, – він вилікує вас від шкоди переїдання.

Прийміть його, хворі, – це мати здоров’я.

Прийміть його, здорові, – це охоронець вашої тілесної фортеці.

Користь посту відкрита всякому роду життя , всякому стану тіла.

Радісно приймімо піст!»  Св. Василій Великий

Час Різдвяного посту – це особливо важливий період для духовного життя, це «час сприятливий, це день спасіння» (2 Кор. 6, 2). Якщо душа християнина сумує за чистотою, шукає душевного здоров’я, то вона повинна постаратися якомога краще використати цей корисний для душі час. Ми всі – більшою чи меншою мірою люди хворі, а піст – це курс лікування для наших немічних душ, а в той же час – і для ослабленого тіла. Тому нам християнам потрібно тільки правильно розуміти його зміст і значення і сумлінно користуватися ним .

Ми всі успадкували хвору природу від наших прабатьків, що насмілилися зухвало порушити дану їм заповідь Божу і, впавши в подвійний гріх – неслухняності і непомірності через споживання забороненого плоду, і самі продовжуємо так само грішити, затьмарюємо свою душу і руйнуємо одночасно здоров’я тіла, яке тісно пов’язане з душею.

Найбільша наша помилка і недолік – вважати себе цілком нормальними та ідеально здоровими людьми! Ми – хворі, і хворі – гріхом, що походить від гордості і самолюбства, та калічить душу і тіло. Це треба зрозуміти і глибоко усвідомити всю важкість такого нашого стану, бо ж від гріха і першоджерела його – бісівської гордості – все зло на землі, а в майбутньому житті – вічні нескінченні муки.

Як же нам вилікуватися? Та й який хворий хотів би постійно хворіти без всякої надії коли-небудь одужати? Матір наша, Свята Православна Церква, пропонує нам необхідний курс лікування – Різдвяний піст, як свого роду «духовну лікарню». І всякий, хто проходить цей курс лікування, сумлінно виконуючи приписи Церкви та поради своїх духовних лікарів, не може не відчути, наскільки велику користь і полегшення він приносить, – аж до повного одужання.

Через непослух і непомірність в особі наших прабатьків, ми позбавились райського блаженства – через добровільно прийнятий на себе подвиг послуху і стриманості, з відкиданням своєї гордині й самолюбства, ми можемо знову повернути собі втрачене райське блаженство.

 Різдвяний піст припадає на зимовий час. Він призначений для освячення четвертої пори року таємничим оновленням духовної єдності з Богом і підготовкою до святкування Різдва Христового. Святитель Лев Великий пише: «Саме утримання символізує чотири пори року, щоб… ми зрозуміли, що постійно маємо потребу в очищені, та що при життєвій розсіяності нам завжди потрібно намагатися постом і милостинею викорінювати гріх, який примножується тлінністю плоті й нечистотою бажань». За словами Льва Великого, різдвяний піст – це наша з вами жертва Богу за зібраний урожай та плоди землі, які Він нам дав. «Як Господь збагатив нас плодами землі, – пише святитель, – так і ми під час цього посту повинні бути щедрими до бідних». А преподобний Симеон Фессалонікійський говорить, що піст різдвяної Чотиридесятниці – це символ говіння Мойсея, який постився сорок днів і сорок ночей і отримав на кам’яних скрижалях Божі заповіді. А ми, коли постимо сорок днів, бачимо і приймаємо живе Слово від Діви, не на каменях написане, а таке, що втілилося і народилося. Ми залучаємося до Його Божественної плоті.

Різдвяний піст – це останній багатоденний піст року. Він починається 28 листопада за новим стилем і закінчується 7 січня. Говіння триває 40 днів і тому в Церковному уставі називається ще Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст. Оскільки заговини на піст припадають на день пам’яті святого апостола Филипа, то його ще називають Филипівкою. Св. Анастасій Синаїт, патр. Антіохійський (561-600) в своєму творі/

«Про три чотиридесятниці», говорить: «Різдвяний піст не вважали обов’язковим, бо приписували його встановлення не апостолам, а монахам». І тривалість його була не стабільною, її скорочували до 18, 12, 6 і навіть 4 днів. Автор в своїй праці захищає апостольське походження і загальнообов’язковість посту посиланням на передання про ап. Филипа. Згідно цього передання, ап. Филип перед своєю смертю просив небесної кари для своїх мучителів. За це йому було відкрито, що він на протязі 40 днів не буде допущений в рай. Тоді, св. Филип, усвідомивши свій вчинок, благав, щоб в ці 40 днів постили за нього.

Встановлення Різдвяного посту відноситься до глибокої давнини. Визначеної дати встановлення посту немає, але у всякому разі, вже в ІV-V століттях церковна практика знає всі чотири річних пости. Розповсюдження і введення Різдвяного посту в богослужбове річне коло свят в Церкві відбувалось порізному. На заході ще в V ст. відомий спеціальний підготовчий піст до свята Різдва Христового. Григорій Турський розповідає про Перпетуя єпископа Турського (491), який від дня св. Мартина (11 листопада) постив до Різдва Христового. Турський собор 567 р. постановляє монахам постити всі дні в грудні до Різдва Христового (пр.27). Пізніше Різдвяний піст був прийнятий в Римі та по всій Італії.

На сході перший указ щодо Різдвяного посту (з 15 листопада за ст.ст.) міститься в Коптському календарі VIII ст. За благочестивим переданням, Іоанн Посник (VI ст.) ввів таке правило: «постановляємо для світських, щоб вони утримувались від м’яса в дні Чотиридесятниці, тобто впродовж Филипового посту і в піст св. Апостолів». Про Різдвяний піст говорять Святі Отці, як заходу так і сходу: св. Амвросій Медіоланський, блаженний Августин, св. Іоан Златоуст.

Тривалість посту була остаточно визначена на Константинопольському соборі 1166 р. за патріарха Луки Хрисоверга, на якому було постановлено: постити перед Різдвом 40 днів з 14 листопада по 24 грудня за ст.ст.

За своєю строгістю Різдвяний піст поступається Великому, щоправда, в давній Церкві цей піст був дуже строгим (християни дозволяли собі лише сухоїдіння і тільки вечорами, а дехто не вживав їжі декілька днів підряд). За апостольськими постановами в цей піст дозволяється їсти лише хліб і овочі. З ХІІ ст. пісною їжею почали вважати і рибу. Будь-які веселощі вважались порушенням посту.

Свята Церква разом з правилами обмеження в їжі в період Різдвяного посту, також встановила і ряд богослужбових особливостей, які б відрізняли постові Богослужіння від інших днів річного богослужбового циклу. Усі Богослужіння в цьому періоді служать одній меті – приготування людських душ до народження Богомладенця Ісуса.

Різдвяний піст і не лише він, але й усі решту постів впроваджені християнською Церквою в якості засобу, який сприяє піднесенню духа над плоттю, пануванню духовно-моральних прагнень над чуттєвими. Піст, за вченням Спасителя, допомагає очистити душу від гріха, звільняє її від влади диявола і повертає доспілкування з Богом. «Цей рід виганяється лише постом і молитвою» (Мф. 9, 29) – каже Спаситель.

Треба тільки пам’ятати, що справжній піст, як вчить Церква, полягає не тільки в одному тілесному утриманні від відомих родів їжі, як м’яса, молока, сиру та яєць, а й в утриманні від всякого зла. «Постимо, браття, тілесно, постімось і духовно», – закликає Церква, причому один тілесний піст без духовного не має ніякої ціни: «Нічим є», за висловом святителя Тихона Задонського, а й духовний піст без тілесного не може бути успішним. Тілесна стриманість необхідна для того, щоб послабити занадто сильну плоть, звільнити дух від влади плоті, бо, за вченням Слова Божого ( а кожен сам може перевірити це на власному досвіді), плоть завжди бажає противного духові. «Помисли плотські є смерть, – говорить святий апостол Павло, а помисли духовні життя і мир, тому що помисли плотські ворожнеча проти Бога» (Рим. 8 , 6- 7). Тому, щоб поститись «постом приємним, угодним Богові» і досягти належного успіху на цьому шляху, необхідно розумно поєднувати піст духовний з постом тілесним, пам’ятаючи, що як людина складається з душі і тіла, так і досконалий піст повинен бути двоякий: духовний і тілесний.

Свята Церква ніколи не вимагала і не вимагає строгого тілесного утримання для хворих і немічних, вважаючи, як висловлюється один з великих подвижників преподобний Варсануфій, що «недужному врахує Бог його хворобу замість посту, тому хто переносить її з терпінням та дякує Богові. Якщо і десять разів на день будеш їсти, не журися, ти не будеш засуджений за це, бо не від немічних тілом вимагає Бог посту, але від сильних і здорових». Само собою зрозуміло, якщо хвороба є дійсна хворобою, а не вигадана і уявна, тому в таких випадках треба просити поради та благословення у свого духівника.

 Правило Апостольське, 69-е, що вимагає від усіх дотримання встановлених Церквою постів, звільняє, однак, від необхідності постити тих, у кого є перешкода з боку «немочі тілесної». Повторю ще раз, що ніяких пільг православний християнин не повинен допускати собі сам, самовільно, а завжди звертатися за всіма порадами, що стосуються духовного життя, до свого духівника. Цікаво говорить святитель Златоуст про тих, які по немочі не можуть постити: «Якщо не можеш постити, то можеш не насолоджуватися, – а це вже чимале зусилля, і недалеко від поста стоїть ...»

«Піст – колісниця, що підносить на небо, – вчить прп. Єфрем Сирин, – піст – добрий захист для душі, надійний співмешканець тілу.

Піст – знаряддя доблесним, наука подвижників. Піст – шлях до покаяння». Піст – час небесного лікування, – говорить святий Амвросій Медіоланський, – час пробудження душі від гріховного сну і злочинної безпечності про своє спасіння. У цей час душа кожного з нас, людини грішної, як би пробуджується від дрімоти, перебуваючи в якій вона забула про своє спасіння, була більш ніж байдужа до нього... Вдивляючись, вона бачить навколо себе імлу, яка застеляє від неї промені божественної благодаті. Свята Церква приходить на допомогу до збентеженої душі: «Прийди піст, мати цнотливості, викривач гріхів, проповідник покаяння! … Піст є час, у який ми можемо очистити всю скверну недоліків і зцілити всі виразки беззаконь, покірно просячи Лікаря душ наших ...»

 «Чи бачиш, що робить піст, – говорить святий Афанасій Великий, – хвороби лікує, мокротиння висушує, лукаві помисли видаляє, бісів проганяє, серце робить чистим. Якби хто навіть одержимий був нечистим духом, нехай буде йому відомо, що цей рід, за словом Господа, виганяється тільки молитвою й постом».

 Милістю Божою, ми і в нинішньому році дожили до святого Різдвяного посту, коли все закликає нас до покаяння, оновлення життя, та гідної зустрічі младенця Христа. Не будемо ж нехтувати цим часом, настільки сприятливим для нашого вічного спасіння. Відкладемо ж всякі сумніви і вагання, які навіює на нас ворог нашого спасіння, аби відвернути нас від покаянного шляху, а підемо на заклик святої Церкви: «Постовий різдвяний час світло зачнімо!».

 Священик Іван БОЙЧИН, кандидат богословських наук