Ап. – Ді. 23 зач.; 9, 32-42.   Єв. – Йо. 14 зач.; 5, 1-15.

„Був там чоловік розслаблений 38 років”.

Нинішнє Євангеліє розповідає нам про чудесне оздоровлення Спасителем чоловіка, хворого, розслабленого - спаралізованого 38 років, який майже половину свого життя був в неволі недуги. Євангелист Іван, описуючи становище хворого, не подає ніяких скарг того чоловіка на свою недугу. Розслаблений терпеливо зносить все, живе надією на своє оздоровлення бодай при кінці життя.

Хоч від часів Ісуса Христа обставини людського життя змінилися, однак людина у своїй природі залишилась такою самою. Коли віруючих людей дотикають випробування, недуги, вони скоріше шукають помочі в людей, ніж у Бога. Люди, котрі мають недуги чи інші труднощі і звертаються до Бога про допомогу, але не отримують її в найближчий час, деколи кажуть: що робити? Чи варто дальше молитися, приймати Святі Тайни? Це радше свідчить про слабку ще їх надію на Бога, на краще майбутнє.

Ісус, питаючи хворого про бажання стати здоровим, питає його про надію на Бога, хоче зміцнити його надію на Бога, на можливість оздоровлення. А це пригадує слова Євангелія: „Нічого бо немає неможливого в Бога” (Лк. 1, 37).

А апостол Павло у листі до Коринтян потверджує цю правду такими словами: „Надія ж нас не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний” (Рим. 5,5). Хто, отже, всім серцем надіється на допомогу від Бога, того Бог оздоровить з різних недуг, звільнить з різних трудностей, про що запевнюють нас слова псалма: „Ті, що надіються на Господа, – як гора Сіон, що не хитається повік” (Пс. 125, 1).

Через чудесне оздоровлення розслабленого Христос закликає всіх недужих шукати надійної допомоги лише в Бога.

Одна молода мати народила хлопчика. Але лікарі сказали, що в дитини невиліковна хвороба, і вона немає шансів вижити. Мати однак ніяк не годилася з сумним твердженням лікарів. Тоді у сльозах просила лікарів, щоб дозволили їй перебувати в палаті разом із сином. І лікарі дозволили, щоб хоч якось потішити молоду маму. Вона днями і ночами сиділа біля ліжка своєї дитини і весь час тихо молилася. Проходив час, а дитина продовжувала жити. Тоді лікарі зробили обстеження і виявили, що дитина абсолютно здорова. Молода медсестра здивовано запитала лікаря: „Це диво, який препарат його вилікував?” „Це не диво. Його вилікувала материнська любов”, – відповів досвідчений лікар.

Ще одною важливою рисою євангельської події є розмова Ісуса Христа з розслабленим у храмі. Ісус, зустрівши оздоровленого чоловіка у храмі, дав йому важливу пораду на майбутнє: „Не гріши ж більше, щоб що гірше тобі не сталось” (Ів. 5, 14). Цими словами Христос неначе хотів душевно зміцнити оздоровленого: „Не ображай більше Бога, тобто не втрачай віри і надії на Бога, і будеш щасливий”. Хто, отже, у своєму житті в усьому покладає надію на Бога, той завжди перебуває під опікою Бога.

о. Михайло Чижович, редемпторист