 Пасторально-місійний відділ УГКЦ,
Референтура у справах мігрантів та іммігрантів Самбірсько-Дрогобицької єпархії та БФ «Карітас»
СДЄ УГКЦ
22-24 червня провели підсумкову організаційну
зустріч паломників, мігрантів та їхніх родин перед сьомою Міжнародною пішою
прощею родин мігрантів із Самбора у Зарваницю. Завершенням зустрічі стала
Єпархіальна нічна піша проща родин мігрантів та всіх охочих до Чудотворної
ікони Грушівської Богородиці.
 Щороку, перед прощею, такі організаційні
зустрічі проводяться з метою детального опрацювання ділянок служіння та
призначення відповідальних за кожен із напрямів. Учасникам було представлено
маршрут, який щороку змінюється. Цьогоріч проща пройде землями
Івано-Франківщини, кілометраж якої складе 250 км. Найбільшу відстань
учасникам доведеться пройти у понеділок, 6 серпня, – 34 км.
 Зустріч провів о. Ігор
Козанкевич, директор БФ «Карітас» СДЄ. У перший день присутні розважили над
темою, яка обрана як стратегія розвитку УГКЦ до 2020 року: «Жива парафія –
місце зустрічі з живим Христом». Розпрацювали методи та шляхи представлення цієї теми в
групах на цьогорічній Міжнародній пішій прощі родин мігрантів Самбір-Зарваниця.
Наступного дня детально обговорили обсяг завдань та призначили відповідальних.
Вперше цього року на завершення прощі у Зарваниці, 11 серпня, відбудеться Фестиваль творчості мігрантів. Його особливістю є те, що до участі у фестивалі запрошено українців, які працюють за кордоном. «Вони представлятимуть країни, в яких перебувають, ділитимуться своїм досвідом життя там. Це сприятиме певній єдності між українцями, розсіяними по світі, а також є доброю можливістю розширити та поглибити пізнання світу», – зазначає п. Оксана Пронюк, організатор фестивалю. У Зарваниці постане пам’ятник заробітчанам, а «тому ми хочемо, щоби Зарваниця стала місцем зустрічі мігрантів та їхніх родин», – говорить п. Оксана. Завершенням зустрічі стала нічна
піша проща, участь у якій взяло близько 150 осіб, які представляли Львівську,
Івано-Франківську області, а також м. Київ.
Проща розпочалася у Катедральному
храмі Пресвятої Трійці Молебнем, який
відслужив протосинкел Самбірсько-Дрогобицької єпархії, о. Григорій Комар, у
співслужінні о. Василя Поточняка, виконавчого секретаря ПМВ УГКЦ, о. Ігоря
Козанкевича, БФ «Карітас» СДЄ та отця Михайла Олійника.
У своєму слові до паломників, о.
Григорій звернув увагу на те, що наше життя – це дорога, яку ми обираємо, а
паломництво, за його словами, це дорога до справжнього життя і до нього «везе
нас міцний човен, яким є Христова
Церква», – підсумував протосинкел. Рівно ж, передав благословення та вітання
усім паломникам від правлячого єпископа
Самбірсько-Дрогобицької єпархії, Ярослава Приріза.
Відтак молитовною ходою прочани
вирушили до місцевих храмів:
монастирський храм Петра і Павла, храм Преображення Господнього, Успення Пресвятої Богородиці, храм Покрови Пресвятої Богородиці.
Дзвонами зустрічали паломницький
хід Дрогобицькі храми Преображення та
Успіння. Адміністратор храму
Преображення Господнього отець Любомир Митник, торкнувся історії наших храмів та святинь. Зокрема,
розповів прочанам про історію храму Преображення, який у радянські часи
використовували як приміщення для танцювального клубу. Відтак провів паралелі
зі сплюндруванням святого місця у с. Грушеві і запевнив, що «кожна святиня –
це Божа справа, яку неможливо знищити, –
вона воскресає», – підсумував священик і побажав паломникам у цій прощі також зустріти
воскресіння, можливо, і своєї сплюндрованої душі.
Зауважимо, що у приміщенні храму
Преображення Господнього, з
благословення пароха, відбуваються щотижневі молитовні недільні зустрічі
мігрантів та їхніх родин, своєрідні порадні, які, з ініціативи ПМВ УГКЦ, було
створено цього року у Львівській та Івано-Франківській архиєпархіях.
Відтак прочанська колона вирушила
у с. Грушів. Дорогою о. Василь коротко розповів про діяльність ПМВ, з
ініціативи якого відбуваються також ці єпархіальні прощі на місцях. Поділився
враженнями та представив статистику еміграції та ситуацію в Балканських,
Балтійських країнах та в Ізраїлі.
На Балканах, які востаннє відвідували представники ПМВ, зокрема в
Боснії і Герцеговині, проживає 4,5 тисяч українців. З 1890 по 1910 з Галичини
туди виїхало понад 10 тисяч українців. Священик також зазначив, що там є кілька
греко-католицьких священиків, але люди про них навіть не знають. На даний час є
15 українських громад і 6 парохій. Примітно те, що українські блаженні служили
у Боснії, зокрема блаженний Омелян Ковч. У селищі Кам’яниця перебував у монастирі блаженний Климентій Шептицький та блаженний Леонід Фьодоров.
У Сербії проживає 21 тисяча українців. Незважаючи на певні конфесійні
труднощі, там все ж є наші монастирі, зокрема в Руському Перестулі є монастир
Сестер-служебниць, у містечку Хула є монастир Василіан та інші громади.
У Хорватії близько двох тисяч українців. Є Провінційний дім
сестер-василіянок, сестер-служебниць. Священик також відзначив, що багато
українських дівчат посвячуються на монаше служіння саме на Балканах. Подібна
ситуація і у сестер-василіянок.
Ситуація Балтійських країн теж має свою специфіку. В Естонії, наприклад, проживає 21 тисяча українців, є українська
Церква в Талліні. «Але є й випадки, де,
наприклад, в одній із громад на 100 км немає католицької
Церкви, бо це, практично, «протестантський світ», – зауважує о. Василь і додає,
що «ми просимо протестантів, щоб нам дали приміщення під нашу церкву».
У Латвії на даний час живе 55 тисяч українців. Є 2-3 українські
громади, однак «загальна ситуація невтішна», – говорить о. Василь.
У Литві проживає 28 тисяч українців. Є монастир отців Василіан, також дуже багато колишніх українських
церков, семінарій, монастирів. Це пов’язано з тривалим перебуванням київського
митрополита у Вільнюсі. «Вільнюс дуже тісно пов'язаний з Україною, – говорить
о. Василь, – там є дві пам’ятні таблиці Тарасу Шевченку».
В Ізраїлі є дві українських громади і їхнє життя там розвивається. «У
Галлилеї, в Хайфі, є священик, котрий живе неподалік від храму, де щонеділі
служить Літургію. В останню неділю місяця вони роблять прощі до святих місць.
Мелхітська Греко-Католицька Церква надала приміщення, де ми можемо молитися», –
зазначає о. Василь. Рівно ж, і у Тель-Авіві є Мелхітська Греко-Католицька
Церква, де богослужіння відбуваються в суботу.
Цьогоріч на запрошення УГКЦ митрополити Хайфи, Галлилеї приїдуть на
Всеукраїнську прощу до Зарваниці, яка відбудеться 14, 15 липня. «Це буде перша
їхня зустріч з Україною і загалом слов’янськими країнами», – повідомив
священик.
Завершилася проща Божественною
Літургією у Грушівському храмі, яку очолив о. Василь у співслужінні з о. Ігорем.
Напутнім словом паломникам було побажання в контексті проповіді завжди прагнути
до того, щоб наш погляд був «відкритим і чистим».
Іванна Рижан
|
