З 23 на 24 березня відбулася вже традиційна нічна піша проща родин зі Львова у відпустове місце с. Страдч під духовним гаслом «Радість любові». Проща розпочалася акафістом до Страстей Христових, яку відслужив о.Тарас Фітьо у львівському соборі Святого Юра. Опісля паломники сформували колону і вирушили до Страдчу. Близько 300 паломників зріднилися у цю ніч молитвою за міцність родин, сімей, за рідних, які з певних причин є далеко від дому: на війні, на заробітках, на лікуванні. Цей рік Церквою проголошений Роком родини. Глибоко у проповідях та науках духівники о. Тарас Фітьо та о. Антон Борис розкривати тему «Радість любити». Ще молилися за мудрий і розважливий вибір українського народу на найближчі п’ять років, за тих, хто просив про молитву. Один чоловік, знаючи, що о.Тарас Фітьо йде на прощу, попросив його зробити 10 кроків в намірені того. Кожен молився у своєму намірені. У суботу на Сході загинув військовий медик з Львівщини, паломники молились за його душу та його родину. У Львові біля Янівського цвинтаря всі зупинилися, там було відправлено панахиду за світлої пам’яті о. Дмитра Блажійовського.
Уже традиційно нічний перепочинок паломників був в школі села Рясна-Руська. Паломники відпочивали, розважаючи про перше чудо Ісуса Христа в Кані Галилейській.
Продовжили прощу наукою отця Тараса. «Бог є Богом любові, є радістю. Ми повинні наповнитись радістю до Бога. Велика радість вміти любити і відчути, що нас люблять, велике нещастя, коли нас не люблять і ми не любимо». Чотири брати-семінаристи з Львівської семінарії Святого Духа підготували для паломників гарні духовні науки.
Для мене ця проща була справді прощею радості, якось особливо радісно співали, молились вервичку, вели прощу, особливою була Хресна Дорога, яку вели брати-семінаристи, велике їм спасибі за їх служіння. Люди радо свідчили, як Бог діє у їхньому житті.
Велике дякую о. Тарсу , о. Антону, всім організаторам, волонтерам, всім, хто молився за цю прощу. Нехай Господь віддасть сторицею.
Як зауважив о. Тарас, ця березнева проща відкриває всі подальші піші прощі, вона є першою після зими, а осіння – навпаки закриває прочанський цикл року, вона остання перед зимою. Отож, наповнені радістю любові ходімо прочанськими дорогами та стежками до Бога, до відпустових місць, до місць об’яви святих. Нехай наші прочанські кроки вишивають на землі святі узори любові, радості, миру. Слава Богу за все!
Людмила ПУШКАР, Дрогобич
|