Дорогі матері! 
Дорогі сестри-українки у широких світах, у чужих волях і неволях! 

У матусине свято, ми щиро обіймаємо вас молитвою і добрим словом. Це єдине свято у чужині, яке ви не вмієте святкувати. Бо без дітей… Пробачте нам за всю державну і людську несправедливість. Усяко називаємо вас – заробітчанами, мігрантами, шукачами доброї долі… А насправді, кожна із вас – просто мама. Мама, котра, як уміє, хоче дати долю своїй дитині. Це ваш материнський інстинкт. Свідома жертва. Господь зважить її своїми, а не людськими мірками. 
 Хочемо розважити вас і забрати з очей сиву тугу. Хочемо розцвісти вам українським барвінком і задухмяніти бузками. Хочемо просто бути думкою і щирим словом, але біля вас.  
Кожна листівка нашої «Заробітчанської хвилі» – віншівка і нагадування для вас, дорогі матері, – ми любимо і чекаємо вас. А зараз ми по крихтах збираємо Вам на пам’ятник у Зарваниці і знаємо – він буде найтяжчий і найкращий, бо зібраний із ваших і наших молитов і зболених пожертв. Та він стоголоситиме на весь світ про трагедію жінки-матері, трагедію української родини. Перепрошуватиме і проситиме Господа: – Господи, рятуй українську родину! 

Друковано на "Заробітчанській хвилі" в газеті "Нова Зоря" №11 (887) від 19 травня 2011 р.Б.