  Сьогодні півроку, як отець Василь Поточняк пішов до Бога... Півроку Небесної дороги... Єднаємося у молитві за дорогого Пастиря, нашого провідника, учителя, а нині Небесного покровителя. Сумуємо без нього, згадуємо даровані Богом зустрічі, прочанські стежки та мігрантські дороги, його величезний духовний здвиг та горіння, легку та наполегливу ходу до Бога, надмірне терпіння і незламну віру. У нашій пам'яті, у молитвах, у думках отець Василь Поточняк - приклад українського священика. Він - духівник, лідер, патріот, він - той, що відважно йде і веде за собою. Таким був, таким і буде... Бог обирає кращих...
Син України, Церкви і народу,
Прийняв покликання – свій сан,
Свідомий серцем свого роду,
Священик скромний, для заробітчан.
Гірка чужина полином стелилась,
Та Свято Матері скликало матерів,
І серце піснею так рідною кріпилось,
Ставало тепло від чужих вітрів.
Не споримо із Божим провидінням,
Чому покликало тебе серед весни,
Та з болем серця і в душі тремтінням,
Не зможемо ми стримати сльози.
Спочинеш там, де біг струмка іскриться,
Де з джерела не раз ти воду пив,
Чекає тебе, отче, Зарваниця,
Бо скільки раз до неї ти ходив.
У Світлий Тиждень Пасхи, Воскресіння,
Твоя душа злетіла до небес,
Прийми від нас - за упокій моління,
Христос Воскрес, Христос Воскрес!
19.04.2015
о. Петро Половко
ВІЧНАЯ ПАМ'ЯТЬ!
| 
