Христос Воскрес!

Дорогі друзі у Христі.

Десятий місяць моєї боротьби за зцілення має позитивний результат - розширює горизонти моєї віри, надії й любові.

Хто не терпів, той ще не вірив. Божа благодать,  яка спіткала мене цими місяцями  у вигляді хвороби заставляє мене переглядати життя наново, вчитись довіряти Богу більше за логіку і розум. Як багато корисного в розвитку віри у Бога я взяв за ці останні місяці! Після пройдених 6-ти курсів хіміотерапій (всього – 11) та 10-ти радіотерапій протягом останніх півтора місяця приймаю спеціальні ліки в таблетках, які мали б відновлювати ланцюг ДНК, знищений онкологією в метастазах, що перемістились від легень через лімфовузли до хребта. Такі медичні процедури фізично виснажують організм до невпізнання: втрачається апетит, шлункові розлади, цілковите знесилення м’язів і т. ін. Особливо сильно вдаряє в психіку загальна тенденція невиліковності раку. І тільки віра в Бога - справжня довіра, до кінця, до сліз і перемоги у випробуваннях надає сил йти далі, боротись за своє зцілення. Тому радо дякую Богові за цю велику нагоду розвитку віри, як довіри Йому до кінця, там, де цього не в стані осягнути ні розум ні наука.

Розширення горизонтів надії гарно описано в поетичній молитві мого щодення: «Надія – розширення вікна. Яке відкриваємо щодня щоб побачити світло…». Таку надію мені подають мої лікарі, медперсонал в цілому. Вони не говорять що буде завтра, але своєю поведінкою, дбайливістю, переживанням і усмішкою вписують у серце найжаданіші слова: «надія є!!!»

Як і всі інші, я не пам’ятаю яку велику любов до мене проявили мої батьки, сестрички, брати, родичі на початках мого життя. Але як всі інші, я дуже відчуваю цю любов, а також доброту від друзів, знайомих і всіх, кого зустрів у житті. Ваша любов до мене дає мені силу радіти, жити, боротись за зцілення. Ваша любов – діяльна. Вона виражається у переживанні за мене, у молитвах, доброму слові, пожертвах, у пам’яті. Усе це я відчитую в ящику листів, які надійшли до мене тими днями з Дрогобича від Галі Заячкевич. Дякую Богу за  вас!

З вдячністю о. Василь Поточняк.