МОЛИТВА ТИШІ

   В сучасному розвинутомі світі,
Де скрізь обман і суєта,
Знайдім для Господа хвилину,
Впустім його в своє життя.

   Тиша… От чого найбільше бракує сучасній людині. Найпростіша до вживання і водночас найскладніша до використання молитва – Молитва тиші. Молитва, під час якої до нас промовляє Господь. Іноді він мовчить. Мовчить разом з нами, щоб дати нам можливість розібратися в собі. Його присутність відчуває кожен хто відкрив серце на таку молитву. Буває, що Господь промовляє до людини устами священика , чи простої пересічної людини. Важливо тільки уважно слухати слова тих, хто в даний момент поставлений тобі в провідники. Іноді, такі прості слова, відомі тобі з давніх давен сприймаються зовсім по іншому, відкривається їх глибина і дивуєшся, як можна було слухати їх стільки разів і не розуміти значення.

   Можливо хтось не погодиться зі мною, що ця молитва найскладніша до використання, але проаналізуймо разом. Оголошено «Молитву тиші»… Людина зосереджується, хоче почути як в її серці промовляє Господь, а позаду неї ідуть дві жінки і ніяк не можуть вирішити чи поступати доньці однієї з них в медичне училище чи в педагогічне. Дуже шкода таких людей. З першого погляду здається, що людина дійсно пожертвувала цю прощу за свою дитину і тепер повинно все вирішитися позитивно, так як вона собі задумала . З іншої сторони, якщо ти людино довіряєш Богу – замовкни! Послухай тишу!!! Боже провидіння спрямує тебе на правильний шлях. Мало в Бога вірити, потрібно навчитися повністю йому довіряти. «Здайся на Господа у Твоїх справах і задуми Твої здійсняться» (Приповідки 16,3).

   Дуже важливо серед гамору світу зупинитися, щоб продовжити свій життєвий шлях повністю віддавшись під Божу опіку. Господь є великим чудотворцем. Він прагне працювати в нас і через нас. «Віруй в Бога так, ніби успіх будь-якої справи залежить повністю від нього, але працюй так, ніби все залежить від тебе самого», - Св.Ігнатій Лойола. Таким чудом є наша участь у пішій прощі «Львів - Страдч». Адже ми зібралися поїхати на прощу 1 квітня і буквально з кілька днів перед проведенням пішої прощі мені на очі потрапила замітка в католицькому часописі «Кредо» про цю подію. «Іноді вистачає миті, щоб забути життя, та іноді не вистачає життя, щоб забути мить» - сказав один мудрець. Проща «Львів-Страдч» стала однією з таких незабутніх митей у моєму житті. Щоб передати відчуття пережиті під час прощі хочу скористатися словами своєї племінниці, бо слова дитини правдиві і щирі. Коли спитали: «Як ти любиш тата?» Галинка не задумуючись відповіла: «Люблю тата аж до неба!» Так і мені хотілося йти, йти, йти……..аж до неба. Коли душа заглиблюється в молитву, людина перестає відчувати своє тіло. Появляється відчуття такої легкості, що здається ноги ледь торкаються землі. Душа в передчутті єднання з Богом, очищена щирою сповіддю відчуває передсмак неба. Мабуть кожен знає притчу про кошик, яким носили воду. Хоч води не не наносили та кошик став чистим. Недавно мені попалася ця притча в іншій інтерпретації. Йшлося про терпеливість і витривалість. Виявляється і кошиком можна наносити води - важливо лише дочекатися зими, коли вода замерзне і стане твердою. Бажаю всім, стати «кошиками», які черпають живу воду –Ісуса , і переносять її у свої родини, до місць праці та своїм життям свідчать Христа. Закінчити свою розповідь хочу уривком вірша, написаного після пішої прощі в Зарваницю: 

Прийшли…

У Божім храмі помолились,

Хвалу віддали і подяку Богу,

За те,що дав нам мужності і сили-

Здолати довгий шлях, тяжку дорогу.

У сповіді покаялись в гріхах,

Почули довгождане: 

«Я прощаю.»

І сльози покотились по щоках,

І втоми тіло вже не відчуває

На Службі Божій щиро прийняли

До свого серця Тіло й Кров Ісуса,

Немов в раю ми в мить оту були-

Коли до наших уст він доторкнувся.

Ідіть усі! Не бійтесь мозолів,

Не бійтесь по дорозі в пил упасти.

Життя в грісі – ось страх… Життя в грісі!

Коли душа навік може пропасти

Ідіть! Марія всіх вас щиро жде

Зсилає з неба милості і ласки.

І в вашу душу спокій й мир зійде

Ідіть! Ідіть, я прошу вас!

Будь-ласка!!!  

З любов”ю і молитвою прочанка Марія Дичка с.Самолуски Гусятинського р-ну.Тернопільської обл.