Мене друзі запитують по телефону, чому я пішла до
монастиря, чому залишила дім, світське життя. Хочу відповісти друзям, а також
нашій Вірі з Турки, яка теж має таке
намірення.
По перше, я пережила довгу внутрішню боротьбу, яка
мене привела до свідомого вибору чернечого життя. Це була моя відповідь на
поклик Ісуса: «Іди за мною».
Це не втеча від якихось житейських проблем, або негараздів, навпаки, світ з
його матеріальними цінностями міцно тримав мене і зректись його мені було не
так просто, як здається на перший погляд. І тоді я згадала євангельського
багача, у якого земля вродила гарно і він вирішив розібрати стодолу та
побудувати більшу, щоб мати багато добра в запасі. А Бог сказав до нього: «Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у
тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? Отак воно з тим, хто живе для себе, хто збирає для себе, замість того, щоб
багатіти в Бога. ( Євангеліє від Луки, 12, 16-21)
Врешті я зрозуміла, що найбільше щастя у моєму
житті – це коли Всевишній покликав мене до свого дому, посвячення для служіння
Йому. «Бо цієї ласкою Він рятує мою душу
від підлого закріпачення світом, де людина позбавлена справжньої свободи, їсти
хліб в поті свого чола. Хто є настільки темним і тугодумом, щоби не знати
небезпек світського життя, котре нівечить всі огидні і нечестиві закони, і
звичаї, впроваджені через хитрість диявола і збоченість людей. Кращою часткою є
монаше життя і відхід від світу у них є небезпека, а назовні – мука і брехливе
море, повне терпінь і нещасть. Навіть сам по собі публічний священний акт
прийняття габіти і вступу до монастиря роздрухує несамовиту лють пекельного
дракона і його демонів, бо вони знають що цей акт спричиняється не тільки до
Божої слави і ликування святих ангелів, але до майбутньої святості і досконалості
душі в монашому житті» (Матір Божа з Меджугор’я)
Найтяжче для мене було перебувати свій світогляд.
Прийшлось прикласти багато зусиль. Бо моїми ворогеми були мої недоліки: лінь,
жалість до себе, страх перед невідомим. А ще я уявляла собі монаше життя
інакшим, аніж воно є насправді. Потрібно було себе ламати в муках, відказатися
повністю від матеріального, яке навіть зараз не хоче відпускати мене. Воно, як
шлейф тягнеться за мною, щоб повернути мене назад. Наприклад, мені дзвонять друзі
по прощі і кажуть, як їм мене не вистачає. Вони за мною дуже сумують. Або
дзвонить жінка, яка взяла мого пса собі, каже що собака сумує за мною, через це
проблеми у неї проблеми зі здоров’ям. Або знову назріває проблема з робочим
місцем, яке я здала в оренду.
Я не звертаю на це увагу, а просто покладаюсь на
Божу волю, бо Ісус вимагає від мене, щоб я не прив’язувалася до жодного
створіння розумного, чи нерозумного, та жодних людських дій чи нахилів. У всіх
моїх справах Бог хоче керувати сам. Це - послушництво, якому я себе добровільно
віддала, вступаючи до монастиря. В монастирі потрібно бути абсолютно чесною, як
перед собою, так перед Богом, бо Бог відчуває огиду до поділених сердець і
неправдивих уст. Він хоче ціле серце людини, не зважаючи на те, що він її покликав.
Я стою перед обличчям Всемогутнього Бога, який бачить всі мої недоліки
слабкості. А також бачить у всіх закуточках мого серця, в моїм підсвідомості,
що навіть скрито часом від мене. Ісус не потерпить від мене ніякої фальші, він
бачить мене наскрізь. Я знаю, що ні одна
істота в світі немає такої сили, тільки Бог може ввійти в мою душу і перемінити
її. Він лагідно і делікатно чекає мого рішення йти за Ним. «Господь нікому не нав’язує свою волю, тому
що шанує її, шукає отвір, через який він може проникнути в моє серце. І шукає
щілину, якусь звичайну душевну рану, яка доторкнулась тільки поверхнево, а
шукає натомість отвір для «вмирання», для глибокої внутрішньої боротьби, яка
спонукала мене для відмежування від багатьох речей у самих собі, щоб врешті
жити з Богом і дозволити Йому заволодіти моїм серцем, щоб жити життям любові,
бо Господь є любов, що як Христос осягнути життя воскресле» (Іван від Христа).
Вмирання і повне віддання в руки Божі привело мене
до принципового вибору чернечого життя, покинуть блага земні, як реальність
людського життя на прикладі того євангельсокого купця, який шукає коштовні
перли. « Знайшовши одну дорогоцінну
перлину іде продає все що має і купує її» (Мт. 13 43-46.)
Дорогоцінна перлина – перлина вибору, заради його
я відказалася від всього іншого, від незлічимих реальностей, щоб жити життям
любові Бога, щоб уподобитися ангельському життю, щоб бути зачисленою до лику
монашого.
На завершення хочу сказати, що я не шукала ні
потіхи, ні задоволення поза Богом, Він також не затримувався в уділенні ласк
для мене, що приносять радість від перебування з Ним. Господь втамовує моя
прагнення пізнати його моїми духовними очима, бо тільки зв’язок з Богом може
зменшити моє духовне терпіння, так як ніхто інший Він здатний мене задовільнити,
тільки Він зуміє погасити мої страждання і мій смуток за Ісусом. Іншими словами
говорячи, чим більше моя душа пізнає Бога, тим більше мене охоплює прагнення
споглядання Євхаристійного Ісуса.
Хочу розповісти вам одну притчу.
Один юнак прийшов до святого отця і запитав його,
як йому наблизитися до Бога, і краще пізнати Ісуса? Святий отець запросив його
на прогулянку до річки. Коли вони підійшли до ріки. Отець приказав хлопцю
зануритися під воду і як можна довше протриматися під водою. Коли хлопець хотів
вийти з води, старець став тримати голову під водою. І тільки, як хлопець став
задихатися, святий отець відпустив його і запитав:
– Що тобі під водою бракувало?
– Повітря, - відповів юнак.
– От коли тобі так буде бракувати Бога, тоді ти
наблизишся ближче до Бога і пізнаєш його. Бог сам залюбки проведе тебе до Свого
дому.
От чому я вибрала монаше життя. Богу побачив моє
відкрите серце і бажання йти за ним і щось зробити для нього. Ісус не покидає
мене а проводить до нашого спільного життя з ним, спочатку тут на землі, а там…
і до Неба.
Звертаюсь до Віри: «Відкрийся для Бога. Дай щоб
Він сам Тебе повів за руку до своєї оселі. Не покладайся на людей, не шукай у
них підтримку, бо вони не постійні як на словах, так і в своїх діях. Тільки Бог
постійний, тільки Він надійний. І Він тебе не підведе. Як тобі ще пояснити, що
у Бога немає нічого не можливого, коли людина відповідає на поклик Бога.
Віддайся в руки Божі, проси Богородицю. Якщо Твоє бажання щире і чисте, то
незалежно від того, що у тебе проблеми зі здоров’ям, Бог приведе тебе туди,
куди він хоче. Компасом в цій дорозі буде твоє серце, відкрите для Бога і Його
волі».
Віра, Стрий-Зборів
|
