Радуйся, благодатна Богородице Діво, бо з тебе засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, що просвічує тих, що в темряві. Веселися й ти, старче праведний, ти прийняв в обійми визволителя душ наших, що дарує нам воскресіння. Тропар свята

Євангеліє: Лк 2, 22-40Апостол: Євр 7, 7-17

    Стрітення належить до древніх свят. Його описують Отці Церкви у своїх творах ІІІ століття. У Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна та благочестива. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерті не бачити, перш ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припровадив його. І як вносили батьки Дитину-Ісуса, щоб учинили над ним за звичаєм законним, взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було сказано. А Симеон їх поблагословив та й прорік до Марії, Його ма­тері: «Ось призначений Цей багатьом на падіння і уста­вання в Ізраїлі, і на знак сперечання,— і меч душу прошиє самій же тобі, — щоб відкрились думки сердець багатьох!». У храмі була Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племені Асирового, — вона дожила до глибокої старості, живши з мужем сім років від свого дівування, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не від­лучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав. Слава Симеона, який прийняв Господа, збулася. Ісус Христос дав людям новий закон благодаті й любові.

Стрітення Господа нашого Ісуса Христа є також днем, приуроченим для богопосвячених осіб. Хто вони, ті люди, що посвятили своє життя Богові? Це звичайні люди, котрих кличе Господь Бог до свого служіння. У Святому Письмі Нового Завіту читаємо: "Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів..." (Мр 3, 13). У Старому Завіті бачимо багатьох осіб, котрих Господь Бог закликає до свого служіння, як-от патріархів, пророків, суддів, царів, а також священиків: "Ви будете в мене царством священиків, народом святим" (Вих 19, 6). Від певних людей Господь хоче, аби вони служили Йому, і кличе їх до служіння без жодної їхньої заслуги.

Святіший Отець Іван Павло II твердить, що "покликання є даром, але також відповіддю на цей дар" ("Vocation - a Gift of God"). Наша відповідь за дар покликання має бути постійною до кінця нашого життя. Святий апостол Павло пригадує нам, що дар Божий незмінний.

. у Анню і пророчица Симеонястарецна Подія, що трапилася під час принесення Ісуса Христа в сороковий день до єрусалимського храму, проливає ясне світло на життя осіб, що посвятилися служити Богові. Святе, а саме

Чудовий приклад показують нам святі Симеон і Анна, котрі радо уступають місце іншим, що приходять після них, і молодшим, які займають їхнє місце. Вони прекрасно розуміють, що їм слід маліти, а тим, хто приходить після них, треба рости. Невелика річ - розуміти певні правди нашого життя і наших приписів, але велика річ виконати те, що вимагається від нас, а ще більша - коли розуміємо і допомагаємо молодшим духовно зростати і йти вперед у богопосвяченому житті. Нехай приклад осіб, що зібралися навколо Ісуса в єрусалимській святині, принесеного сорокового дня як жертва Богові Отцеві, заохочує нас бути вірнішими Господові в нашому покликанні. Хай наша жертва буде завжди мила Богові.