Хрест… Розп’яття… Смерть… Гріб… Ось це ознаки Божої Любові і Божої Слави. Цю тему Ісус відкриває учням у 16 главі від Матея, а Своїм переображенням Спаситель показує Божу Славу Царства Божого. Христос взяв із собою трьох улюблених учнів: Петра, Якова та Івана. Чому саме їх? Петро любив Ісуса найбільше з-поміж усіх учнів, Іван – улюблений учень Самого Христа, а Яків визнав, що буде хреститися Хрещенням Ісуса і питиме ту саму чашу, яку і Спаситель питиме. З’явилися також два найбільші пророки Мойсей та Ілля, які розмовляли з Христом про Його Страсті.

Юдеї звинувачували Христа у тому, що Він присвоював собі Славу Отця, що Він порушував Закон. Але тут є два найревніші пророки Старого Завіту, які засвідчили, що Ісус є Бог і Господь. То як Законодавець може порушувати Закон??? Більше того, Отець засвідчив: "Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.”(Мт. 17, 6)

Апостол Петро не хотів, щоб Ісус страждав. Він думав, що Слава, яку учні бачили на горі Тавор, ніколи не промине. Тому і запропонував розкласти три намети. Але Ісус показав Свою Славу учням, щоб не зневірилися під час Його Страждань, а вірили у Воскресення і Нове Життя. Вкінці, Ісус заборонив апостолам розповідати про те, що вони бачили. Для чого? Бо не хотів привести людей у сумніви і невірство до Нього. Ще не прийшов час, щоб бачити людям Божу Славу. І не тому, що Бог цього не хоче, а тому, що ми самі не готові зустрітися із Ним. Розважмо в цей день, наскільки кожен особисто готовий прийняти Христа і зустріти Його Любов. Найперше, у ближньому, скривдженому і відкиненому??? Христос є в кожній людині. Треба лиш Його побачити очима віри. АМІНЬ.

Євангеліє від Матея 14, 14-22. Апостол 1 Коринтян 1, 10-18.

"Бо слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа”(1 Кор. 1, 18). Як мудро Церква подає нам кожної неділі уривки із Нового Завіту для нашого духовного росту. Якщо уважно читати Євангеліє, то бачимо, що Ісус Христос започаткував Царство Боже дві тисячі років тому Своїм Словом і ділами, а Церква подає нам для науки і роздумів цю Благу Новину для нашого Спасення. Саме сьогодні, тепер кожен із нас особисто бере участь у житті Христовому. Ми вже нині є в Царстві Божому. Але від нас залежить, чи дар Божий ми розвинемо і по смерті будемо із Христом, або його змарнуємо… Розважмо, де наш скарб??? В Бога чи ні???

Ісус зціляє недужих в пустині. І тут він не запитує їх про їхню віру, а зціляє їх. Чому? Бо сам факт, що люди пішли за Ісусом аж до пустинного місця свідчить про їхню віру в Нього. Спаситель знав, що люди були вже голодні, але мовчав. Тобто Бог хоче, щоб ми довіряли Йому і прибігали до Нього із нашими немочами. І раптом апостоли просять Ісуса відпустити народ: А Ісус сказав їм: "Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти”(Мт. 14, 17). Знову ж, Ісус хоче ініціативи від апостолів. Дуже легко втекти від проблем, а важче їх розв’язати. І учні принесли п’ять хлібів і дві риби. Варто наголосити, що апостоли не були скупими і егоїстами. Вони віддали всю їжу, могли якось на дванадцять її розділити, а тут п’ять тисяч, і то лише самих чоловіків…

Христос звів очі на молитву до Небесного Отця і відбулося чудесне помноження їжі. Звичайно, Ісус як Бог міг нагодувати людей і без молитви, але тут Він показує Свою Любов і рівність із Отцем Небесним. Господь вчить нас, що Божа Любов здатна на все: воскрешати померлих, прощати гріхи, зцілювати, годувати… Лише треба вірити Богові. АМІНЬ.

Поповіді підготував брат Андрій Василиків, Дрогобицька Духовна семінарія

Євангеліє від Матея 9, 27-35.

"Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі”(Кн. Ісаї, 53,4). Вже в Старому Завіті пророки звіщали прихід Месії, Який буде Царем Ізраїля. Звичайно, дехто уявляв собі Христа як політичного, військового визволителя… Але Син Чоловічий – Будівничий Царства Божого на землі. І Його Царство вже настало.

А юдеї це визнають:"Ніколи щось таке не об'являлося в Ізраїлі!”(Мт. 9, 34) За Ісусом йдуть два сліпі чоловіки, і кричать:"Помилуй нас, сину Давидів!”(Мт. 9, 27) Однак, Спаситель не поспішає їх зцілити. Чому??? Бо не хоче робити чуда напоказ. В домі сліпці визнають Христа не лише Сином Давида, але й Господом. Натомість, Ісус як Бог зцілив їхні немочі.

Бачимо, що і далі Господь заборонив їм хвалити Його діла перед людьми. Тим самим навчає нас не шукати марної слави в людей, а шукати слави в Бога, але з Любові і покори до Всевишнього. Хоча і народ хвалив Ісуса, заздрісні фарисеї зневажали явні діла Божі. Ось у чому полягає хула на Святого Духа: приписувати Божу справу дияволові. Часто і ми у своєму житті думаємо, що то було дві тисячі років тому, що воно нас не стосується. Богові байдуже до мене, а різні зцілення в наш час – магія або допомагає певним людям, але не мені особисто. Але Боже Слово і Його діяння є завжди з нами:"Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку”(Мт. 28, 20) Незважаючи на наклепи, Ісус Христос далі проповідував Добру Новину про Царство Боже, зцілював хворих, виганяв бісів, воскрешав померлих. І навчав нас не слухати людей, а служити Богові. АМІНЬ.

Євангеліє Матея 9, 1-8.

 Після зцілення слуги сотника та вигнання бісів, євангелист Матей розповідає нам у 9 главі про зцілення Ісусом Христом паралізованого чоловіка. Одразу ж хочу дати пораду: нам треба зауважувати, прослідковувати кожної неділі зв’язок Євангельської розповіді, а найголовніше, жити Словом Божим протягом тижня. 

Ісус проповідує і робить знаки Нового Життя. Царство Боже вже настало, Бог прийшов на землю, щоб Людину вознести на Небо. Отже, Спаситель прибув смиренно до свого міста, коли жителі Гаразинського краю попросили Його покинути їхню землю… І тут приносять паралізованого. Найважливіше тут, віра друзів розслабленого. Бо якби вони не повірили в Христа, то він не прийшов би до Месії самостійно. Щоб зцілити фізичну недугу, Ісус, найперше, прощає гріхи:" Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються”. Це є найважливіше: отримати прощення гріхів. Як Бог, Ісус зцілює душу, а потім і тіло. Як Бог, Ісус знає серця заздрісних книжників і відкриває їхні помисли. 

Розпочинаючи прощу до Зарваниці, поставмо собі питання: Ким для мене є Ісус? А також наслідуймо науку апостола Павла в сьогоднішньому посланні: "Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; 7 хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; 8  хто напоумлення, нехай напоумляє. Хто дає - у простоті; хто головує - дбайливо; хто милосердиться - то з радістю. 9  Любов нехай буде нелицемірна; ненавидівши зло, приставайте до добра. 10  Любіть один одного братньою любов'ю. Пошаною один одного випереджайте. 11  В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; 12  веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі; 13  святих у потребах спомагайте і дбайте про гостинність. 14  Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте”.(Рм. 12, 6-14)

                                                                                                                          Брат Андрій Василиків, Дрогобицька Духовна семінарія

1025 – річчя Хрещення Русі. Безумовно, це велике свято і торжество для нашого українського народу. Особисто я розумію ювілеї, як не лише нагода посвяткувати, але, найперше, призадуматися над прожитим… І саме в ювілей Хрещення я хочу, щоб ми поставили собі одне питання: Чи Я особисто зберігаю свою віру і виконую Обітниці, які через хресних батьків склав в часі цього великого Таїнства?!

Євангеліє цієї неділі (Мт. 8, 28-9,1) продовжує восьма глава Матея. Минулої неділі ми слухали розповідь про зцілення Христом слуги сотника, а сьогодні євангелист показує нам також зцілення, але вже духовне, двох біснуватих. Одразу бачимо, що біси визнають Христа Богом і Господом: "Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?”. Зрозумівши, Хто перед ними стоїть, біси думали, що вже настав час суду і кари. І ті, кого не могли зв’язати ланцюгами, були зв’язані Словом Христовим. Ті, які бігали по горах, стали смиренно перед Богом.

Але для чого Спаситель дозволив бісам ввійти у свиней? Невже Бог і Господь Вселенної слухає демонів??? Ні, зовсім ні. По-перше, Христос вигнавши бісів, показує наскільки вони є потворними для людини. По-друге, щоб нам показати, що без Його дозволу, демони не можуть доторкнутися і до свиней. По-третє, Спаситель показує нам, якби могли, то біси і над людьми знущалися не менше, ніж над свинями, але Божий Промисел і Божа Любов не дозволяє їм це зробити.

Далі бачимо місцевих людей, які не прийняли Христа. Замість того, щоб подякувати, вони просять Спасителя відійти, бо їм було шкода свиней, їм було шкода свого майна. Ця Євангельська розповідь вчить нас, що людина захланна і грошолюбна є не менш одержимою бісами, ніж  ці двоє людей. Але ще гірша, бо хоче мати у своїй власності всіх і все. І відкидає навіть Бога заради багатства і прибутку. Та чи ми своїми вчинками не поводимося як біснуваті???. АМІНЬ.

Брат Андрій Василиків, Дрогобицька Духовна семінарія

Сьогодні Церква подає нам для поглиблення нашого духовного життя особу сотника і зцілення Христом його слуги та святих українського народу. Любов і віра сотника та милосердя Боже… Бачимо, що для отримання ласк від Господа не потрібно великого: лише віра і Любов… ВІРА. ЛЮБОВ… Це дари Святого Духа. Їх не навчишся ніде: ні по телебаченню, ані в Інтернеті, ані в книжках… Вони є Божим Даром, на який треба заслужити. Лише тиха і смиренна молитва, життя в Святих Таїнствах, мирне подружнє життя, сумлінне виконання щоденних обов’язків, відкривають нас на дію і дари Святого Духа. Тоді Господь оселяється в нашому серці. Таким і був сотник, такою була його довіра до Господа Бога і опіка над немічним слугою.

Крім того, нині святкуємо празник всіх святих українського народу. Хто були ці люди? Якісь надзвичайні? Особливі? Так, в очах Божих і наших вони були і є надзвичайними. Бо вони були відкриті на дію Святого Духа. Любов і віра євангельського сотника до Бога супроводжували все їхнє життя. Вони є нашими заступниками і молільниками. Але чи часто і гідно ми до них молимося? І чи наслідуємо? Адже свято є не лише, щоб його посвяткувати, але воно вчить нас, найперше, наслідувати тих осіб чи особу, яких пам’ять звершуємо.

Пам’ятаймо одне: завдяки жертві і молитвам святих нашої землі ми зараз можемо вільно молитися і жити в нашій, Богом дарованій землі. Дякуймо Богові за дар віри і Любові, і ще ревніше молімося в цьому наміренні. Амінь.

Брат Андрій Василиків, Дрогобицька Духовна семінарія

"Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться”(Єв. від Матея 6, 33). Після Свого Хрещення у Йордані та спокус дияволом у пустині, Спаситель наш Ісус Христос проповідував Добру Новину про Царство Боже (Мт. 4, 23). Але в чому полягала ця Добра Новина? Відповідь на питання дає нам Матей у п’ятому розділі свого Євангелія. Христос проголошує Нове Життя, порівнюючи його із старозавітнім: "Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці”(Мт. 5, 21-22, 27-28).

Ісус Христос говорить як повновладний Бог: "А Я кажу вам…”І в нинішньому Євангельському уривкові Спаситель дає нам вказівки для того, щоб успадкувати Вічне Життя. І головне тут є Любов і довіра Богові. Ось це найголовніше в нашому житті. Звичайно, що Бог дає нам різні засоби для прожитку: здоров’я, батьків, роботу, сім’ю, гроші, майно… Але це все є засоби для нашого прожитку, але ніколи не мета. Бо наша мета – Царство Боже. Бути поряд із Отцем Небесним. Що я роблю для того, щоб бути із Христом? Чи не затемнений мій розум тлінними речами? Без відречення від цього лукавого - неможливо спастися. "Якщо бажаємо зблизька іти за Ісусом, то не можемо шукати зручного та спокійного життя. Це буде життя вимогливе, але сповнене радості”(Папа Франциск). А апостол Павло пише : "Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі”(Рм. 14, 17). Тому бажаю нам, щоб Утішитель завжди просвічував нас на пізнанні Істини Божої. АМІНЬ.

Розважання для нас підготував брат Андрій Василиків, м. Дрогобич

«Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі» (2 Кор. 12, 9). Апостоли Петро і Павло… Найбільші між усіма учнями Христовими, первоверховні учителі Вселенної. Як сталося, що два мужі, які зрадили Спасителя, стали найбільшими поміж усіма Ісусовими послідовниками??? Зрада Петром Христа перед страстями, гоніння Павлом християн, а це означає, що останній зневажав Самого Бога: «Савле, Савле! Чого мене переслідуєш?» Як Бог зміг таке витерпіти і змінити їхнє життя? Я думаю, що тут запитань більше, ніж відповідей. Але знаємо одне: Святий Дух перевернув уявлення апостолів про Христа і їхнє покликання проповідувати Царство Боже.

Силою Святого Духа апостол Петро розкаявся за гріх зради Спасителя, а апостол Павло сподобився побачити Ісуса Христа. Бачимо, що Божа Любов і Благодать перевищують нашу людську логіку. Це не піддається уявленню. Але верховні учні на собі пережили Боже прощення і Любов. І силою Господньої Любові вони віддали життя в місті Рим за Христа. Хочу на кінець зацитувати слова Папи Франциска: «Дорогі брати й сестри, що за радість вірити в Бога, Який увесь є любов’ю та ласкою! Це і є віра, яку святі Петро і Павло отримали від Христа і передали Церкві».

Тому в цей день апостолів Петра і Павла і протягом всього життя розважаймо над нашою вірою, яку 1025 років тому святий Володимир прийняв, і в цій Христовій вірі, за яку пролляли кров святі Петро і Павло, ми були Охрещені і ростемо кожного дня. Нехай Святий Дух додасть нам відваги. АМІНЬ.

Розважання для нас підготував брат Андрій Василиків, м. Дрогобич