"Вивітрити
гіркий досвід і відкритися на Божу волю".
Напередодні
нічної пішої ходи, у конференц-залі Курії Львівської архиєпархії, відбулася
чергова щомісячна зустріч мігрантів та їхніх родин на тему – «Як почути
мігранта?» Цьогорічна зустріч відбулася у новому форматі – в духовній
мігрантській порадні. Перша порада надійшла від
владики Йосифа Міляна та отця Василя Поточняка, які перебували в
Вільнюсі: "Дорогі учасники зустрічі мігрантів та паломники. Єднаємось з
Вами у люблячому Бозі Отці, щоб за діяння Святого Духа ми усі ставали дітьми
Божими, братами і сестрами у Христі."
Вітальним словом розпочав робочу зустріч мігрантів о.
Сергій Ковальчук - канцлер Львівської Архієпархії УГКЦ, служитель собору
Святого Юра: «Зміст цих зустрічей – це є ділення, спілкування. Бажаю, щоб вони
були плідними. Щоб Ви вміли розкритися на Божу волю, на Божі справи. Бажаю, щоб
гіркий досвід вивітрився. Маємо бути вдячними тій землі і народам, які нас
прийняли. Це добрий досвід – пізнати іншу мову, культуру і представити свою.
Після 5 років еміграції мені доводилося цілий рік адаптуватися на рідній землі.
Бажаю, щоб ваш період був значно коротшим. Проща сприятиме цьому – вона дає
великі плоди…»
Пані Марія Гапук у своєму слові зосередилася на роботі
референтури у справах мігрантів та іммігрантів на теренах Львівщини,
сповістила, про започатковання щомісячної сторінки "Заробітчанська
хвиля" в єпархіальному часописі "Мета" та ознайомила із
програмою заходу. На спілкування з мігрантами приїхали дослідники сучасної
української трудової міграції, зокрема: Франческа Віонелло – науковий працівник
Падуанського університету (Італія), Олена Федюк – науковий працівник
Центрального Європейського університету (Угорщина), Оксана Годованська, Олена
Гінда та Вікторія Володько – науковці з Львівського національного університету
ім. І. Франка. Своїм досвідом, як відкритися – пробудити в мігранта інтерес до
життя, ділилися колишні заробітчани та рідні. Працю в групах, яку провадила
історик Оксана Годованська, було підсумовано на короткій конференції. Завершилося спілкування Акафістом до Страстей
Христових у соборі Святого Юра.
«Це місце моєї зустрічі з живим Ісусом»
І вже о дев’ятій вечора під вечоровими зорями жваво
формувалася колона на прицерковному подвір’ї. Львів завеснів паломниками.
Духовними піснеспівами понеслася містом радість, яку гучномовці щедро роздавали
вуличкам і віконцям старого міста. Всяк квапився споглядати паломницьку весну,
котра пробуджувала заспані душі. Попереду паломницький хрест, на якому заясніли
свіжі написи ЛЬВІВ- СТРАД, прикрашений смутковим рушником – ми у часі Великого
посту. Позаду, у сигнальних жилетах,
духовні провідники: о. Любомир Гладюк, о. Тарас Сітьо та д-н. Олег Кіндій.
Програма нічної прощі досить насичена: паломників
очікували чотири реколекційні науки про родину диякона Олега, вервиця за родини
мігрантів, панахиди біля могил о. Дмитра Блажейовського (Львів) та блаженного
мученика Олексія Зарицького (с. Рясне), Хресна дорога, перепочинок у школі с.
Рясного та праця в групах з духовним розважанням «Радість в пості», молитви
намірень, молитва тиші, Ісусова молитва.
Навіть вкорочена, через перевід годинників на весняний
час, праця в групах засвідчила, що ця тема вже впрактикована на цій прощі.
Паломники у духовнім піднесенні та приготуванні прагли зустрічі із живим
Ісусом. Отець Любомир зізнався, що такої великої кількості сповідальників він
ще не приймав ніколи. Це було його справжнє паломницьке хрещення.
Страдч зустрів нас світанком, у якому ми промовляли до
Ісуса: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних». Крок за кроком
ми піднімалися на Святу Страдецьку Гору, до церкви Успіня Пресвятої Богородиці,
котрій Папа Пій ХІ надав повний відпуст на кожний день року, на її Хресну
Дорогу, до могил блаженних мучеників Миколая Конрада та Володимира Прийми, до
ікони Матері Божої Нерушимої Стіни та до монастирських печер. Хто вперше а хто
- вкотре піднімається на цю гору, а хвилювання ті ж самі, сповнені трепетного
очікування Зустрічі. Двері храму були широко відчинені. Тут має відбутися Зустріч,
до якої ми йшли через усю ніч – Зустріч з живим Ісусом!
Служба Божа стала найвищим акордом жертовної ходи. У
своїй проповіді отець Тарас запросив кожного сповнити серце радістю, і збагнути
"я тут - бо це місце моєї зустрічі з живим Ісусом". Ми принишкли,
напоєні літургійним миром, вторили антифони, а ноги несли нас до Ісуса – до
святого Тіла і Крові, котре напоїть нас Правдою Спасіння і Всепрощення. Вся
церква була наповнена причасниками -
очима і вустами, котрі цвіли радістю єднання з Богом!
Довершила програму прощі Страдчська Хресна Дорога.
Приємно було споглядати, що й ті паломники, котрі затрималися в очікуванні
сповіді, групувалися і самотужки проходили Хресну Дорогу, вимолюючи в Бога
ласки і прощення.
Будьмо зрячі на діяння Божі.
Подякою Богу, організаторам прощі, зокрема референту у
справах мігрантів та іммігрантів Львівської архієпархії п. Марії Гапук,
духівникам, дирекції школи с. Рясне, міліціонерам, які супроводжували нас, та
усім, хто ніс паломницьке служіння, хористам та семінаристам закінчилося
паломництво до Страдчу. Усі роз’їхалися по своїх близьких і далеких домівках (а
найдальше певно було тим, які прибули з Ужгорода та Тернопілля). Та кожен із
нас ще не раз думками повернеться сюди.
Хочу відмітити високу організацію прощі, приємно було
споглядати як кожен вболівав і творив прощу. Богаторічний прочанський вишкіл,
проваджений отцями .Василем Поточняком та
Ігорем Козанкевичем давав свої рясні плоди.
Після цієї прощі відбудеться багато див – будьмо
уважні і зрячі на діяння Божі. Моя ж порада тим, хто нарікає, що немає часу на
молитву – подаруйте Богові ніч. Господь так мало просить у нас – лише побути з
Ним, подякувати, перепросити, довіритись Його найулюбленішому Синові Ісусові
Христові.
Паломниця Оксана Пронюк
На світлинах:
1. Благословення Митрополита Львівського Ігоря Возняка.
2. Паломницька родина.
3. (Зліва направо) Диякон Олег Кіндій , пані Марія Гапук,
отець Любомир Гладюк.
