Головна » 2012»Серпень»13 » ВІДБУЛАСЬ СЬОМА МІЖНАРОДНА ПІША ПРОЩА РОДИН МІГРАНТІВ САМБІР-ЗАРВАНИЦЯ
12:18
ВІДБУЛАСЬ СЬОМА МІЖНАРОДНА ПІША ПРОЩА РОДИН МІГРАНТІВ САМБІР-ЗАРВАНИЦЯ
МИ Є РОДИНА - РОДИНА У ХРИСТІ!
3-12 серпня 2012 р.Б. відбулась VII Міжнародна десятиденна піша проща родин мігрантів із Самбора до Зарваниці.
Відбулось велике творення Христової родини!
Учасниками прощі були представники 15 країн світу та 8 областей України, наймолодшій учасниці - 8 років, найстаршій - 79!
Зі Самбора вирушило 315 паломників. По дорозі долучалися нові люди. До Зарваниці прийшло 350 молільників та велика когорта мігрантів і рідних, котра приїхала на зустріч та спільну Літургію у Зарваниці. За 9 днів паломники здолали 280 км. Маршрут прощі пролягав через Самбір, Східницю, Верхнє Синьовидне, Підбуж, Скелі Довбуша, Болехів, Долину, Рожнятів, Лисець, Івано-Франківськ, Тисменицю, Нижнів, Монастириська, Доброводи.
Всі прочани були поділені на групи: створено 19 груп плюс дві дитячі "Промінчики","Юнацтво" і для найстарших - група "Діалог". Всього 22 групи. Під час прощі весь час духовні отці сповідали людей позаду колони.
Паломницька мозаїка (дуже коротко): п'ятниця (3 серпня) - Самбір - Літургія, молебень та благословення під покровом Самбірської Чудотворної ікони Божої Матері, субота (4 серпня) Східниця - концерт паломниці Оксани Винницької з Нагуєвичів та Віталія з Дрогобича, неділя (5 серпня) - пісенний дарунок паломника Тараса Курчика з Дрогобича, Верхнє Синьовидне - молитва від страху, понеділок - Скелі Довбуша, прес-конференція для ЗМІ; середа (8 серпня) МХЦ св. Івана Боско - концертний дарунок семінаристів Ів-Фр. духовної семінарії та артистки Оксани Сливки, вогнище для молоді, для паломників привезена свята вода з Духової Криниці, четвер (9 серпня) Івано-Франківськ (ранок) - Архієрейська Літургія митрополита Володимира Війтишина, Клубівці (обід) - уділення Святої Тайни Єлеопомазання (уділяли 10 священиків), концерт вихованців школи та сільського ансамблю "Намисто"; п'ятниця (10 серпня) - євангельське дійство "Ділення хлібів", субота (11 серпня) о 16.00- фестиваль мігрантської творчості "Вечорниці в Зарваниці", 20.00 - служба Божа та похід зі свічками до святого джерела, неділя - в обіймах Зарваницької Матері Божої: 7.30 - Хресна Дорога, 9.00 - Архієрейську Службу Божу відправив голова ПМВ УГКЦ владика Йосиф Мілян.
Паломницька програма (до обіду): 7,30 - Літургія, 10,30 - ранішні молитви, 11,30 - вервичка за мігрантів, рідних та всіх жертводавців, 12,30 - катехиза о. Ігоря Козанкевича та молитовні розважання: молитва тиші, свідчення, молитви прошень, молитва "Матерів в молитві", духовні піснеспіви; після обіду: праця в групах (під час відпочинку), акафіст/співана вервиця/ панахида (згідно програми)катехиза о. Василя Поточняка, Ісусова молитва: в кожному храмі де нічліг - відбувалися нічні чування (чували по 3 групи) до 3 години ночі - молилися за цю парохію та парохіян.
Ми щиро дякуємо Господу Богу та всім організаторам прощі, зокрема Пасторально-Місійному відділу УГКЦ і нашим духовним провідникам о. Василю Поточняку, о. Ігорю Козанкевичу та о. Мирославу Пронюку. Велика дяка усім душпастирям та парохіянам, котрі нас приймали на обіди та нічліги та зустрічали на прочанських дорогах. Уклін Вам сердечний та щира молитва подяки.
Запрошуємо усіх паломників поділитися своїми враженнями про прощу.
Цьогорічна проща була для мене легшою в фізичному значенні, не було такої втоми і таких мозолів, як минулого року. Не було таких терпінь, тому. можливо, й не було такого очищення, якого сподівався. Зате добре побачив свої безчисленні недоліки, вади, хиби, вкотре зрозумів, скільки ще слід працювати над собою. Це мені не дає спокою. Намагаюсь зростати, але падаю так часто, що деколи ледь не впадаю у відчай. Проща святим не зробить, це лише інструмент, яким слід скористатись, щоб зробити крок на шляху до Істини, до Всевишнього. Прошу вибачення у всіх, кого міг образити чи образив під час прощі. Дякую всім, хто словом, чи своєю поведінкою, чи своїм прикладом давав мені уроки правди. Як дасть Бог, наступного року піду знову і намагатимусь не повторювати своїх помилок. Вважаю, що проща відбулась надзвичайно організовано. Безмежна подяка отцям Василю, Ігорю, Мирославу за їх працю, за провід, за науки. Небагато учасників прощі знають, що питаннями маршруту, мість ночівель та харчування, майже всіма іншими важливими питання прощі займався п. Ігор Лазоришин. Бачив, як він дуже переживав, старвався, щоб все було гаразд. Вважаю, що все ним було продумано і здійснено бездоганно! Велика подяка і шана йому за все це! Як і завжди, з честю виконали свою місію головні ведучі (бр. Андрій, п. Галя З. та інші), співці (Іваночка, Яночка та ін). Шкодую, що не зміг бути на підсумковій зустрічі в Самборі. Найщиріші вітання всім прочанам, всій нашій прочанській великій родині.
+7
7Оксана, м. Івано-Франківськ(19.08.2012 20:02)
[Матеріалу]
Моє серце досі переповнюють емоції – ця проща відбулася в мені, в моїй родині, в моєму місті, в родимому селі. Бездоння вражень, сердечної утіхи і вдячності Богу. Дорогі отці, любі паломники, ви освятили нашу землю своїми кроками – ви прийшли у велике чекання! І те що відбулося – це було (і досі є!!!) великим дійством – парадом віри. Кожен відчув неймовірну радість і гордість бути греко-католиком, сином і донькою української Церкви, Христової родини! Дякую вам усім за те, що пошанували нашу івано-франківську землю, що дали їй розкритися перед Господом у своїй гостинності та милосерді. У підготовці до зустрічі паломників були задіяні усі: і парохія, і влада, і школа – це власне те єднання, про яке ми молимо Господа. І ви бачили його плоди. А для цього - ви нам потрібні були – дуже-дуже. Я довго думала, як назву цю прощу і просяться лише такі слова: «зі сльозами до рідної мами». Скільки років моя мама стояла отут на дорозі і проводжала нас у світи, вимолювала наші дороги… А сьогодні стільки дітей прийшло до неї – до Мами Небесної і мами земної… Проща – передовсім це зустрічі з людьми, це промова, бо тут - у кожній парохії - наша мала Зарваниця. Дякую Богу і вам усім, дорогі мої во Христі!
+4
6Ірина, м. Івано-Франківськ(19.08.2012 12:22)
[Матеріалу]
Дуже сильне піднесення після прощі "Самбір-Зарваниця" і навколо багато людей це відчували. Дякуємо Господу Богу, отцю Василю і всім організаторам даної прощі. Головне всі дивляться "квадратними " коли розповідаєш, що паломники в Зарваницю йдуть 9 днів. Потім зразу всі починаютиь плакати і тим самим радіти, що Пресвята Богородиця так сильно кличе людей в святі місця .
Слава Ісусу Христу! Задумуючись тепер над здавалось би дрібними епізодами прочанських подій, розумію на скільки важливим і повчальним є кожен момент та кожен прочанин, що у тій чи іншій мірі був дотичний до мене.Тому, не перестаючи роздумувати над власною поведінкою, думками, відчуттями, я розумію, як багато ще потрібно вперто працювати над власними недоліками та пороками. Ця проща стала для мене ніби черговим стартом на шляху нового щабля духовного вдосконалення. Надіюсь на наступний рік я прийматиму участь у наступній прощі, як добрий Христовий учень, який матиме хоч якісь добрі здобутки у своїх духовних вправляннях, щоб отримати право поступити на свого роду 2-й курс великої школи - прощі "Самбір-Зарваниця". Тому, дякую всій прочанській родині за те, що Ви є, бо вважаю жодної випадкової людини на прощі не буває, кожного покликав сам Господь. Щиро дякую Господу Богу, що покликав і мене пройти цією своєрідною дорогою додому.
Для мене десятиденна піша проща «Самбір-Зарваниця» пролетіла дуже швидко. Це моя сьома проща. Тут багато моїх друзів і однодумців, які мене розуміють з півслова, які переживають тіж хвилюючі зустрічі з Богом. Цю прощу я посвятила науці як позбутися від нарікань і осуду ближнього, тим більше що отець Василь Поточняк і отець Ігор Козанкевич завжди поруч і іншої нагоди не придумати. Отець Ігор дав мені покуту на один день прожити без нарікань і осуду ближнього, пояснив в чому відрізняється проста розмова від осуду. Весь день я контролювала свої думки і розмови, та піддалась спокусі, коли поряд нарікали на погані дороги, на владу тощо. Я також стала нарікати і осуджувати, це значно легше аніж контролювати свою розмову. Тоді отець Ігор порадив насамперед міняти себе: молитися і випрошувати у Бога доброї влади, яка буде піклуватися про свій народ. А мені дав покуту не нарікати і не осуджувати цілу прощу. Це дало мені великий потенціал для духовного мого росту. Потім я попала на сповідь до отця Василя і пояснила що покутую, що у мене не все вдається. Він дав мені покуту - одну годину мовчати під час відпочинку. І тут відбулося чуло. Коли біля мене нарікали або обсуджували - я мовчала і молилась за них і за владу і за інше, про що йшла мова. Натомість осуду я відчула любов до ближнього, до того хто нарікав і на кого нарікали. Мені сподобались ті відчуття, які я відчула. То ж вирішила поофірувати цю духовну практику на кожен день – під час відпочинку одну годину мовчати. Це дало мені можливість духовно зрости і не тратити на марне час прощі. Крім того мене поставили керівником групи «Діалог», де були пожилі і хворі люди, які потребували до себе особливої уваги. Спочатку мені було важко. Так як у кожного були свої думки і свої претензії. Та Господь дав мені терпіння вислуховувати кожного. По мірі можливості допомагати їм, не дивлячись на те, що я сама потребувала часто допомоги. І що я зауважила: коли мені тяжко, болять ноги, голова або серце – я протягую руку допомоги тому, кому важче за мене і мої болі зникають. Я просто забуваю про себе. В Зарваниці вся моя група захотіла бути разом у кімнаті, а перед від’їздом всі обмінялись телефонами для спілкування після прощі. Не тільки я помагала, але й мені допомагали: Аня Марцінків із Києва, Ярослав Карпінець з Самбора, Іванка Рижан з Дрогобича, Андрій Кітик з с. Безковичі Самбірський р-ну, Іванна Мацелюх с. Коти Яворівського р-ну, Олег Любінецький з Ходорова, Іван Реман зі Стрия, Павло Гачан з с. Кропивник Старосамбірського р-ну, Петро Воробець з Самбора та багато інших. Коли ми йдемо на прощу, потрібно ставити ціль для себе – для чого йду? Чому хочу навчитися? Для чого мені ця проща? Щоб не бути туристом. Не нарікати – дуже просто, коли вчишся любити і поважати одне одного, бо дорога до Бога пролягає через любов до ближнього.
+5
3Оленка Федюк (м. Будапешт)(14.08.2012 18:46)
[Матеріалу]
Любі Прочани, хочу ПОДЯКУВАТИ всім всім всім за надзвичайні десять днів духовного зросту, відкритості сердець і щоденних служінь. Сподіваюсь Проща принесла Вам проханих благословінь, а найбільше, несподіваних, ще незбагненних уроків. Дякую всім за всю Вашу допомогу під час Прощі і за відкритість. Особливі вітання Всім від Естер!!!!
Кожна проща особлива по-своєму. На цій я зустрілась із омріяним станом душі, про який просила Господа у молитві. Дуже дякую наставникам, які приховано і відверто виявляли до мене ненависть і грубість, злість і несправедливість - завдяки вам я навчилась терпіти і мовчати, відділяти ціль прощі від сенсу. Спасибі тим же наставникам, які інколи проявляли людяність - дякуючи цьому, я розуміла: терпіння вирівнює всіх. Велике спасибі моїй групі "без керівника" - ми дуже здружились на цій прощі і навчились бути разом навіть без проводу. Кожен із вас залишив частинку себе у моїй душі. СЛАВА БОГОВІ, що попри мій намір і бажаня послужити на прощі тим, чим умію, Він дуже мало давав мені таких можливостей - завдяки цьому я усвідомила, що все змінне, а також відчула, що в очах деяких осіб твоя вартість всього лиш у тому, що ти можеш зробити, а не в твоїй особі. Дякую за щоденні вечори Ісусової молитви - вона давала полегшу і тримала до наступного дня. Нехай Господь щедро благословить Того, хто мені її відкрив. Хочу перепросити УСІХ, кому я, можливо, завдала якогось терпіння. І хоч ця проща для мене була найважчою і болю в душі залишилось немало, але Господь ПОДАРУВАВ мені МИР! УСІМ і КОЖНОМУ, з ким я і хто зі мною ці десять днів ділив час - ВЕЛИКЕ СПАСИБІ!
10 днів.......10 днів як ОДИН...) 3-12 серпня 2012 року - ці числа не забуду ніколи! "проща" - одне із найулюбленіших свят) Тут звичайна цікавість до того ,що відбувається переростає у щось більше...!Тут ти відчуваєш , що не сам ; що є люди ,які люблять тебе , і завжди раді допомогти; тут ти знаєш ,що ми всі "РОДИНА У ХРИСТІ" ; ти усвідомлюєш, що знайшов для себе місце , де почуваєшся собою! ти хочеш бути з ними завжди! тут ми навчились "ЛЮБИТИ ТОГО ,ХТО ПОРЯД Є" ;навчились жертвувати всім ,що маємо (навіть останнім пластирем,чи останньою каплею води=)))коли у перший день ми навіть не знаємо ,як звати ту чи іншу людину , то через 10 днів знаємо останні крайнощі,які можливо і не так важливі!ми єднаємось у молитві,пісні,словах,допомозі,дружбі ))) Помічна рука прочанина,його слова підтримки допомагають забути про всі болячки,мозолі ,хвороби і йти далі до мети впевнено ,оглядаючись назад лише для того ,щоб подивитись ,чи не потрібно комусь моєї допомоги ! Ми,прочани,справді стали однією родиною ! Щиро дякую отцям ,за духовні настанови,науки ,поради і навіть жарти , бо без цього наша проща не була би прощею !Дякую кожному прочанину просто за те ,що він є !я не буду прощатись з вами ,просто скажу "ДО ЗУСТРІЧІ !"
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
Зі Самбора вирушило 315 паломників. 
Паломницька мозаїка (
Паломницька програма 
