Свята Церква 13 грудня вшановує пам'ять святого апостола Андрія Первозванного. Саме він вважається великим світилом для нас всіх людей, які прагнуть до досконалості і до праведного життя з Христом. Саме цей апостол, як свідчить древнє церковне передання, побував на наших українських землях. Святий апостол Андрій Первозванний був родом з Витсаїди Галилейської. Згодом жив у Капернаумі на березі озера Генісаретського разом з братом Симоном, займаючись рибним ловом. З юних років апостол Андрій відрізнявся молитовною спрямованістю до Бога. Він не одружився, а став учнем святого пророка Йана Хрестителя, що сповістив про Боговтілення. Коли святий Йоан Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію і Йоану Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом. Святий апостол Андрій став першим учнем Христа і першим сповідав Його Рятівником (Месією), привівши до Христа свого старшого брата Симона, майбутнього апостола Петра. 
    Після Воскресіння і Вознесіння Христового, свідком якого також був святий апостол Андрій, він повернувся в Єрусалим. Тут у День П'ятидесятниці разом з іншими апостолами і Пресвятою Богородицею апостол Андрій сповнився Духа Святого, як передбачив Сам Господь.
   З проповіддю Слова Божого святий апостол Андрій зробив декілька подорожей, під час яких тричі повертався до Єрусалиму. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію, Причорномор'я (за переказами Грузинської Церкви, апостол Андрій проповідував разом з апостолом Симоном Канаіта в Абхазії, де апостол Симон прийняв мученицьку кончину). Вгору по Дніпру апостол Андрій піднявся до місцеположення майбутнього Києва, де, як оповідає преподобний Нестор Літописець, поставив хрест на київських горах, звернувшись до учнів своїм із словами: «Бачите ви гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде місто велике, і Бог спорудить багато церков ». Просуваючись далі на північ, апостол Андрій дійшов до поселень слов'ян на місці майбутнього Новгорода і у нинішнього села Грузино поставив свій жезл. Звідси апостол Андрій через землі варягів пройшов до Риму і знов повернувся у Фракію. Тут в невеликому селищі Візантії (майбутньому Константинополі) він заснував християнську Церкву, присвятивши в єпископа одного з сімдесяти апостолів Христових - Стахія. 
   На своєму шляху апостол Андрій зазнавав багато скорбот від язичників. Його били, виганяли з міст. Але Господь оберігав свого обранця і за його молитвами здійснював чудеса. Останнім містом, куди прийшов святий апостол Андрій Первозванний, і де прийняв він мученицьку кончину, було місто Патри (Патрас). Тут за молитвою апостола видужав важко хворий Сосій, знатний городянин. Накладенням апостольських рук зцілилася Максимила, дружина правителя Патрського і його брат філософ Стратоклій. Це спонукало жителів міста приймати від апостола Андрія святе Хрещення, проте правитель міста консул Егеат залишався закоренілим язичником. Святий апостол з любов'ю і смиренням кликав до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Розгніваний Егеат наказав розіп'яти апостола. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і зійшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати рук і ніг його до хреста, а прив'язати їх. За переказами, хрест, на якому був розп'ятий святий апостол Андрій Первозванний, мав форму літери «Х» і отримав назву «Андріївський хрест». 
    Два дні апостол з хреста навчав присутніх навколо городян. Люди, що слухали його, всією душею співчувати йому й вимагали зняти святого апостола з хреста.  Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не корилися. Розіп'ятий апостол, віддавши Богу хвалу, промовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освятило хрест і розіп'ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже віддав свою душу Господу. Максимила, дружина правителя, зняла з хреста тіло апостола і з честю похоронила його. У 357 році мощі святого апостола Андрія Первозванного були врочисто перенесені до Константинополя й покладені в храмі Святих Апостолів поряд з мощами святого апостола і євангелиста Луки й учня апостола Павла - апостола Тимотея. В часі взяття Константинополя хрестоносцями в 1208 році мощі святого апостола Андрія були перевезені до Італії і поміщені в катедральному храмі в Амальфі. При Папі Римському Пії II (1458) чесна глава святого апостола Андрія була перенесена до Риму і покладена в соборі святого апостола Петра.
    Отже, споглядаючи на подвижницьке життя святого апостола Андрія Первозванного ми можемо сказати, що це була тверда духом і міцна силою людина. І справедливо апостола Андрія Первозванного вважають основоположником Української Церкви. Так як його пророчі слова сказані тут у Києві близько 2000 років назад здійснилися, адже тут засяяла благодать Божа і побудовано багато храмів.

Підготувала Г. Заячкевич