Слава Ісусу Христу!
Велике спасибі всім хто минулої ночі разом з нами чував і молився і постив. Дякую Богу за всіх вас.
Здоров'я о. Василя наразі без змін: йому дуже важко рухатися і важко навіть говорити, але дух бадьорий хоч тіло немічне.

Ми молимося і просимо про зцілення о. Василя а вкінці молитви кажемо: нехай Боже буде Твоя воля! Коли говоримо ці слова то часто нам приходить думка: перше "ми такі добрі" просили Бога про здоров'я, а тепер в покорі приймаємо навіть те що Ти Господи можеш хворого забрати до Себе. Тут мені стало цікаво: а чому ми думаємо що воля Божа це відразу смерть, чому ми хочемо щоб Бог зцілив отця бо любимо його, а раптом волею Божою має бути хвороба і смерть. Чи Бог менше любить о. Василя ніж кожен з нас?

Cлава Ісусу Христу!
Вітаю Вас дорогі посники і молільники!

Запрошую вас сьогодні на нічні чування разом з отцем Василем. Я буду разом з отцем молитися в лікарні, а ви вдома або там де вас застане ніч. Духовно всі будемо зєднані на розмові з Ісусом - Він на нас чекає.

Головна ціль - в тиші і молитві, на розважанні Слова Божого і на слуханні Божого голосу в нашому серці, зустрітися віч на віч з Ісусом. Щира і глибока особиста розмова - з Богом нашим, Другом нашим, Надією нашою, Радістю нашою, Лікарем наших душ і тілес, Миром в наших серцях, правдивою нашою Любов'ю.Дякую Вам,

Вірити - це починати робити це в що віримо! Хвороба о. Василя, як і кожна інша хвороба є для навернення людей, для нашого навернення і для прослави Господа Бога! 

Навернімося ще більше, зробімо тверде рішення віддатися ще більше Богові, жити Богом. Ви світло для світу! Нехай ваше світло буде яскраве!

Cлава Ісусу Христу!

Я сьогодні рано щасливо доїхав до Бреші - мене зустрів о. Юстин і до вечора я був в о. Василя. Старався по іменно передити Ваші поздоровлення, молився і розмовляв з отцем. Сказав що Ви також постите і робите різні жертви. На ніч залишилася Світлана (сестра отця). 
Здоров'я отця дуже слабеньке, по людськи він зовсім вже немає сили ні рухатися, ні навіть довго говорити. Але духом не здається, Вчора казав до о. Юстина що ще має докторат закінчити і на Прощу до Зарваниці піти (сьогодні ми також обговорювали маршрут).

Я запитав о. Василя, що він хоче Вам передати? о. Василь попросив усіх нас, далі молитися і щоб вистояти у вірі і молитві докінця: "щоб я витримав, бо дуже важко" - сказав він.

Вистояти у вірі - це не лише молитися до Бога - це жити Богом, кожного дня. Це Славити Бога, ставатися у всьому подібним до Бога: навіть старатися думати як Він!

Нехай ці терпіння о. Василя, послужать нам до правдивого навернення. отець не нарікає ні одним словом, не докоряє нікому, не звинувачує нікого - просто в мовчанці приймає біль і терпіння. 
Помимо всякого болю фізичного і душевного, не піддаючись на спокуси розчарування і знеохочення - іде далі, крок за кроком, день за днем на зустріч з Ісусом в чуді зцілення і повного оздоровлення. Це чудо Ісус вже доконав, ще тоді коли повис на Хресті. Сьогодні через нашу віру ми стягуємо цю благодать зцілення для о. Василя.

Завтра думаю бути в о. Василя цілу ніч (з п'тниці на суботу) - буде знову нагода щоб ми всі разом завтра молилися вночі - хто скільки зможею Це буде чудова молитовна ніч, щоб пробити чорні хмари смерті які зависли над нашим братом о. Василем. Зробімо чування - просіть інших щоб долучалися (навіть тих які незнайому безпосередньо з о. Василем). Чудо є можливе - Слава Тобі Господи!

Отець Ігор Козанкевич