У відповідь Ісус сказав їм: "Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина; і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.” (Лк. 7, 20-23, пор. Іс. 61, 1; 35, 5-6). У знаках, звершених Ісусом Христом, відкривається Його панування над дияволом, немочами й обмеженнями людської природи, а також Божий задум про спасіння людини, який включає подолання загроз від природних стихій (заспокоєння бурі на морі), нестач людського життя (розмноження хліба, перетворення води у вино), тілесних хвороб (оздоровлення), вигнання дияволів, фізичної смерті (воскресіння).

Для проповіді Євангелія Спаситель покликав апостолів. Тут хочу роздумати над покликанням, яке кожен із нас виконує на славу Божу. Вже в Старому Завіті Бог покликав Авраама: Господь сказав до Аврама: "Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу” (Кн. Буття, 12, 1). Бог наказує Авраамові вийти із свої землі, щоб заключити із ним Союз. А ось як покликав Всевишній Мойсея: " Побачив Господь, що він наближався подивитись, та й кликнув до нього з-посеред куща: "Мойсею, Мойсею!” І відповів той: "Я тут!” І сказав: "Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш - земля свята.”

А далі: "Я - Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова.” І закрив Мойсей лице своє, боявся бо дивитися на Бога (Кн. Вихід, 3, 4-6). І Господь Ісус Христос також покликав апостолів не тому, що Богові було б скучно на землі чи Він не може всіх людей навернути… Ні. Покликання – це прийняти свобідно Волю Божу і виконувати її. Бути співтворцем у світі разом із Богом. Але щоб бути покликаним за Господом, треба вийти. Вийти із неволі гріха, щоб побачити Обличчя Боже: Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: "Чого шукаєте?” Ті ж йому: "Равві, - що в перекладі означає: Учителю, - де перебуваєш?”(Єв. Івана 1, 38-39).

 Відрік він їм: "Ходіть та подивіться.” Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього…Історія Спасення триває СЬОГОДНІ, КОЖНОЇ ХВИЛИНИ НАШОГО ЖИТТЯ. Не колись, а СЬОГОДНІ. І як ми ставимося до свого покликання??? Чи довіряємо Спасителю наше життя? Чи готові вийти із неволі гріха і беззаконня і сказати разом із Давидом: "

Господь - мій пастир: Нічого мені не бракуватиме.

 На буйних пасовиськах він дає мені лежати; веде мене на тихі води.

 Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого.

 Навіть коли б ходив я долиною темряви, -я не боюся лиха, бо ти зо мною. Жезло твоє й палиця твоя -вони дають мені підтримку.

 Готуєш стіл для мене перед моїми противниками; ти голову мою помазав миром, переливається мій кубок.

 Добрість і милість будуть мене супроводити усі дні життя мого, і житиму в домі Господнім по віки вічні. Амінь”.( Псалом. 23)

Брат Андрій Василиків