Триває пасхальний час. Церква
святкує Пасху Христову не лише як історичну подію - повернення Ісуса від смерті
до життя, Його перемогу над сатаною і гріхом. Цим сорокаденним святкуванням Церква
відкриває в цьому святі Пасхи Христової глибокий духовний зміст, підкреслюючи те,
що воскресіння Христа, яке сталося раз на землі, триває постійно, продовжується
в душах людей завдяки очищенню їх любові і стається поступово, етапами – є
певним процесом.
Духовне
воскресіння проявляється в тому, що людина, відкрита на Бога, бачить у земних
речах не тільки збіг обставин, а дію Бога, відкриває їх духовне значення, що
впливає на стан душі. Як бачимо, Ісус, почавши розмову з самарянкою з природної
води, завершив її наукою про живу воду Божої ласки – любові.
Розмова
Ісуса з самарянкою є чудовим прикладом християнського способу навернення наших
ближніх з різних гріхів. Спаситель з великою повагою і пошаною ставиться до
гідності грішної жінки. У цій розмові Ісус поступово переходить від
матеріальних речей до духовних, від зовнішніх - до внутрішніх, від дочасних –
до вічних.
Навернення
самарянки має 2 етапи: сторона людська і духовна.
Якщо
грішника важко навернути мотивами релігійними, то справу навернення потрібно
починати зі сторони людської, говорити про людські, тілесні негативи гріха і
позитиви поправи. За прикладом Ісуса, у розмові з жінкою самарянкою спочатку
потрібно створити контакт з особою, зродити в неї довір’я до себе,
взаєморозуміння, зрозуміти становище ближнього, а тоді можна говорити про певні
вимоги, обов’язки, необхідні для поправи життя.
Пізніше
можна говорити про мотиви релігійні, навернення до Бога, щоб відкрити для себе
Божу любов. У розмові з самарянкою Ісус показав особливий приклад любові і
милосердя. Бо Божа любов, як навчає апостол Павло, є лагідна, довготерпелива, і
ми повинні такими бути щодо наших ближніх і їхніх проблем.
Якщо
хочемо допомогти ближньому навернутися, оздоровити його з узалежнень, грішних
звичок, будьмо завжди як Христос лагідні і терпеливі в любові, витривалі в
молитві за навернення ближнього, виявляючи цим повну надію на Бога, який щедро
обдаровує за це своїми ласками.
о. Михайло Чижович, ЧНІ
www.cssr.lviv.ua/
| 
