Від суботи 28 листопада розпочався Різдвяний піст, або ж Пилипівка. Піст триватиме до 6 січня включно – тобто 40 днів. Різдвяний піст завжди розпочинається 28 листопада, після дня пам’яті апостола від 12-ти − Филипа. А тому в народі так і зветься – Пилипівкою.

„Милості хочу, а не жертви“ (Мт. 9, 13)

   Різдвяний піст, як і інші пости, є прекрасним часом, благословенним часом для кожного з нас, щоб ми як християни, ті які прагнуть жити згідно навчання Господа нашого Ісуса Христа, могли глибше заглянути в своє серце. Заглянути, щоби очистити його від бруду гріха і пороків, відкрити двері нашої душі, щоб Бог, який нас любить, міг заново поселитись і мешкати в нас. Піст дає можливість усвідомити, що невпинно маємо потребу в очищенні і що при розсіяності життя завжди треба прагнути нам постом і милостинею викорінювати гріх, який примножується тлінністю тіла та нечистотою бажань“ (Папа Римський Лев Великий).

   Через покаяння, піст, молитву і милостиню, яка виражається в любові до ближнього, ми уподібнюємося до нашого Спасителя Ісуса Христа. За  св. Симеоном Солунським, “піст Різдвяної Чотиридесятниці зображує піст Мойсея, який, постивши сорок днів і сорок ночей, отримав на кам’яних скрижалях написані слова Божі. А ми, постячи сорок днів, споглядаємо і приймаємо живе слово від Діви, написане не на камені, але втілене і народжене, і долучаємося до Його Божественного тіла”.

   Різдвяний піст дає нам можливість виявити Богові подяку за всі дари, якими Він нас обдарував і обдаровує, та проявити свою любов до ближнього, до потребуючого і до самого Бога. Христос бо говорить до нас: „Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших - ви Мені зробили“ (Мт. 25, 40). Папа Лев Великий наголошує: “Як Господь винагородив нас плодами землі, так і ми під час цього посту повинні бути щедрими до бідних”. Через правдиву милостиню і щедрість до бідних, які полягають в тому, “щоб не знала лівиця, що чинить правиця“ (стихира з другої неділі Великого Посту), ми очищуємося від самолюбства і удосконалюємося в любові до ближнього, що одночасно означає і в любові до Бога.

    Любов до Бога є неможлива без покаяння, сенсом якого є, як каже прп. Ісаак Сирійський, „полишення колишнього і печаль над учиненим, а також серце скрушене й упокорене“. Через наше покаяння радіє все небо, бо „покаяння - празник Богові; Євангеліє каже, що Бог радіє більше з одного грішника, що кається, ніж з дев'яноста дев'ятьох праведників, що їм не треба покаяння (Лк. 15, 7). “Каяття, влаштовуючи празник Богові, саме небо закликає на бенкет. Ангели радіють, коли покаяння запрошує їх на гостину. Всі чини небесні ликують, бо звеселяються покаянням“ (преп. Єфрем Сирійський).

Щоб зрозуміти глибину і суть посту, кожний з нас мусить цілковито зануритись в молитву, бо тільки в молитві, в тісному особистому зв’язку з Богом піст стає не тягарем, а насолодою і перетворює нас в нову людину, в людину світла, любові і добра. Св. Василій Великий говорить: „Піст заносить молитву до неба, стає для неї крилами до лету вгору. Піст - приріст домів, мати здоров'я, вихователь молоді, окраса старців, добрий супутник, вірний друг дому для подружжя“. Піст є тим часом коли ми можемо себе в особливий спосіб присвятити Богові, бо „якщо ми не можемо віддати Богові все своє життя, то присвятімо Йому безроздільно хоча б періоди постів - посилимо молитву, помножимо милосердя, приборкаємо пристрасті, примиримося з ворогами“ (о. Олександр Єльчанінов).

   Піст є чимось глибшим, ніж утриманням себе від їжі. Св. Іван Золотоуст про це говорить: „Хто обмежує піст одним утриманням від їжі, той дуже безчестить його. Не одні уста повинні поститися, - ні, нехай постять і око, і слух, і руки, і ноги, і все наше тіло“. Він також навчає нас, яким має бути правдивий піст: „Помиляється той, хто вважає, що піст - лише в утриманні від їжі. Істинний піст є віддалення від зла, приборкання язика, відкладення гніву, приборкання похоті, припинення наклепу, обману і клятвопорушень“.

   А преп. Єфрем Сирійський, роз’яснюючи піст, говорить: ”Краще їсти у Господі й дякувати Господу, ніж не їсти й осуджувати ближнього“.

   Звичайно, певна відмова від їжі повинна нас також супроводжувати під час посту. Це повинно відбуватись в такий спосіб, щоб піст був для нас „не голодом, а певним відстороненням від їжі, не неминучим покаранням, а добровільним утриманням, не рабською необхідністю, а вільним мудруванням” (прп. Ісаак Сирійський).

   Св. Іван Золотоустий, заохочуючи нас до посту, каже: „Почувши про піст, не лякайтесь його як страшного начальника - він страшний не для нас, а для демонів“.

   Бажаю Вам і собі, любі сестри і браття у Христі, щоб цей благодатний час Різдвяного посту допоміг нам приготувати наші серця до народження в них нашого люблячого Бога, Ісуса Христа. Бажаю, щоб через це приготування Христос міг у спокої, у теплі і огорнений нашою любов’ю наново народитися для нас і в нас, та щоб ми з радістю і гідністю могли заспівати під час Різдва: „З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог. Почуйте всі аж до краю землі: Бо з нами Бог“ (Велике Повечір’я).

о. Андрій Салига, редемпторист