«Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився» (Мр.1,35). Цей вірш в Євангелії від Марка стосується Ісуса Христа. Він після того, як служив людям цілий день, а далі ще ввечері зціляв і допомагав людям, дуже рано встає, щоб помолитися. Не відомо, скільки Ісус спав, але точно не багато. Проте відновлення сил і підкріплення духа, незважаючи на втому, Ісус шукав у спілкуванні із своїм Отцем. Це він робив раннім ранком, коли всі спали і він міг спокійно помолитися.

Цар Давид говорить: «О Господи, удосвіта Ти голос мій почуєш, удосвіта буду молитися до Тебе й виглядати» (Пс. 5,4). Давид, як цар, був надзвичайно зайнятий, але, незважаючи ні на що, молився. А коли молився? «Увечері й уранці, і опівдні я квилитиму й стогнатиму, і мій голос Він почує» (Пс. 55,18). «Сім раз на день я Тебе хвалю за твої присуди справедливі» (Пс. 118,164).

Перед нами два приклади: один Ісуса, а другий Давида. Вони молилися незважаючи ні на які справи і зайнятість. Поставмо собі запитання, чи знаходжу у власній зайнятості та буденності час на спілкування з Богом у молитві? Адже нема успіху в духовному житті без того, щоб молитися. Нелегко сьогодні знайти час на молитву серед робочого дня, але можливо і це принесе в наше життя Боже благословення.

Запитання для роздумів уголос:

1. Чи знаходиш у власній зайнятості та буденності час на спілкування з Богом у молитві?

2. Якщо так, то як Тобі це вдається?

3. Якщо ні, то що конкретно постараєшся змінити після прощі, щоб мати час на молитву, сім’ю?!

о. Антон Борис