«Українська Молодь – Христові» – найбільш відома молодіжно-християнська організація, яка вже багато років активно діє у незалежній Україні.  Як вона постала?

Йшов далекий і нелегкий 1933-й рік. Він був проголошений папою Пієм ХІ Святим роком великого Ювілею Христа з нагоди 1900-ої річниці смерті і воскресіння Ісуса Христа. В цей період  політичне і церковне життя налагоджувалося після  Першої світової війни. Саме тоді під проводом митрополита Андрея (Шептицького) відбулося релігійно-національне свято української молоді «Українська молодь – Христові», яке тривало 6-7 травня 1933 р. Зібралося на нього понад сто тисяч молоді.

Ось як про це згадує один із учасників свята «Українська Молодь – Христові»:

«До міста, з села до села, до кожної хати прилітали священні, проникливі слова: «Українська Молодь – Христові». Пригадую, як раненько до схід сонця з мого рідного села рушила валка возів, на кожному возі їхало по 9 осіб, молоденьких хлопців або дівчат та один фірман. Був початок місяця Цариці Травня, де в кожному селі надвечір відбувався молебень до Матінки Божої, так звана «маївка».Наша валка возів 5 чи 6 в’їхала на гостинець, т. зв. «Цісарську Дорогу», що прямувала до города Львова. Цілісіньку ніч нас супроводжував густий дощ, гриміла буря. У Винниках я вперше побачив пам’ятник погруддя Тараса Шевченка, що всміхався до своїх синів-орлів, неначе похвалював наш замір взяти участь у великому святі. Коли я побачив княжий Львів, мене огорнуло проймаюче тепле почуття гордости, радости і щастя, що на власні очі побачив наше місто, що його заложив Король Данило для свого сина Льва. Із цього великого свята в мене залишилось незатьмарене враження нашої української духовної краси і сили, зродилось бажання бути вірним своїй Церкві та Україні аж до останнього віддиху на кожному кроці мого молодого життя. Я зробив собі постанову ще більше любити свій нарід, з палким завзяттям посвятитись та трудитись для Ісуса Христа, нашого Спасителя, під Покровом Пречистої Діви Марії та бути її добрим сином»[1].

У переддень великого свята митрополит Андрей звернувся до української молоді із своїм пастирським посланням, в якому привітав учасників свята:«Нинішній день хай буде для Вас пам’яткою на ціле життя. Хай буде початком кращого, вищого, більш християнського, більше Божого життя! Хай буде початком нового, святого життя![2]»

Відкриття свята відбулося 6 травня молебнем, який відслужив Кир Микита (Будка) у співслужінні численного духовенства та у присутності молоді. В неділю, 7 травня, відбулась урочиста Архиєрейська Літургія, яку відслужили владики Іван (Бучко) та Микита (Будка) у співслужінні протоігумена ЧСВВ о. Степана Решетила та численного духовенства і мирян. У програмі свята були: служба Божа на площі Сокола-Батька, після якої Кир Іван прийняв присягу молоді на вірність Христові. Згодом відбувся маніфестаційний похід вулицями міста і урочистості на горі Святого Юра перед митрополитом Андреєм.

Свято «Українська Молодь – Христові» засвідчило, що Українська Греко-Католицька Церква і надалі залишалася моральним авторитетом для галицького суспільства, не зважаючи на нелегкі обставини того часу. Його тріумфальний успіх привів до проведення подібних свят на парафіяльному рівні.

Починаючи з цього свята, почався новий відлік в історії розвитку молодіжного християнського руху на Галичині. З 1959-го року з’їзди під гаслом «Українська молодь – Христові» відбувались у діаспорі, проте не настільки масові, як перший з’їзд. Всього відбулось 23 подібні з’їзди. З 1959 по 1990роки український народ перебував у полоні червоної орди, яка чинила жорстокі репресії супроти духовенства і мирян та забороняла діяльність УГКЦ. Саме тому з’їзди, конгреси, фестивалі руху УМХ відбувалися у Європі, Північній та Південній Америці, Австралії.

Лише 8 вересня 1990 року у м. Львові після тривалої перерви відбувся ще один з'їзд «Українська Молодь – Христові», що проходив у рамках «Тижня Християнської Культури» під гаслом «Шукаю Христа». Наступний відбувся 2-3 липня 1993 року. Проходив під гаслом «Блаженні ті, що не бачили й увірували». Він був присвячений 60-річному ювілею свята «Українська Молодь – Христові». Третій з'їзд відбувся 1996 року і був присвячений 400-літтю Берестейської та 350-літтю Ужгородської Уній. Черговий відбувся 3-11 травня 2003 року з метою активізувати молодь у Церкві. Ювілейний з'їзд з нагоди 80-річчя першого з'їзду молоді відбувся у листопаді 2013 року

17 вересня 1990 року у Львові було утворено першу молодіжну християнську  організацію «Українська Молодь – Христові», яка має статус «громадської», що  працює на основі християнської моралі. Свою діяльність УМХ будує на українських національних та церковних традиціях, жертовності і духовному подвизі переслідуваної Церкви, напрацюваннях Церкви в діаспорі, досвіді Вселенської Церкви. Принципи праці організації грунтуються на постановах ІІ Ватиканського Собору.

Слова одного із численних послань митрополита Андрея через десятиліття звучать й досі: «Треба, щоб Ви про це знали і про це пам'ятали, що маєте у Львові Батька, що Вас дуже любить, про Вас пам'ятає і за Вас молиться![3]». Він і є духовним батьком української молоді.

У Самбірсько-Дрогобицькій єпархії УГКЦ осередків «Українська Молодь – Христові» є чимало: у Самборі, Стебнику, Трускавці, і у селах - Дережичі, Шегині... Наприклад, кожної суботи після обіду молодь міста Самбора поспішає до центрального храму Різдва Пресвятої Богородиці на Вечірню, після якої вона чисельно збирається у катехитичному домі, щоб зустрітись із своїм духівником та поспілкуватися на актуальні богословські теми. Без молитви не може бути доброго молодого християнина. Тому служиться Літургія, молодь приступає до Таїнств Сповіді і Причастя. Молоді люди займаються харитативною діяльністю: наслідуючи св. Миколая розносять подарунки дітям-сиротам та старшим одиноким людям, творячи у передсвяття празника Миколая Чудотворця  величну справу, яку скромно називають «Свята ніч доброти». Регулярно навідуються у гості до дітей у сиротинці, що у с. Буково та с. Корналовичі, приносячи їм не тільки гостинці, але й радість. На Великдень молодь навідується до хворих центральної районної лікарні, ділячись з ними радісною звісткою, дарують власноруч розписані крашанки та писанки. Не забуває вона і про довкілля, беручи участь у екоакціях «лікування хворих на теренах» нашого краю. У весняно-літній період молодь Самбора здійснює паломництво до релігійних святинь, а також проводить християнські табори, де засвідчує, що вона - велика та дружня родина, і якщо відпочивати, то тільки разом. Можна ще багато перераховувати різні види діяльності  молоді, та вона, як зазначав митрополит Андрей, здійснюють це не потоком шумних, галасливих фраз, а тихою невтомною працею засвідчують Христа.

Євген КАРПІНЕЦЬ, семінарист ІІ курсу ДДС

Релігійно-суспільний часопис «Слово»

Дрогобицької духовної семінарії

№ 4 (60) грудень 2014 – лютий 2015