День сьомий… Тема катехизи: «Віра, молитва, покаяння»
 о. Василь ПОТОЧНЯК – духовні науки на прощі Самбір-Зарваниця-2011.
Віра – це життя. Віра зцілює, несе мир. Віра
– це не релігія, це не просто побожність, це реальна зустріч з Ісусом Христом,
це прийняття Його науки, життя за Його порадами, особистий вільний вибір. Віра
народжується з того, що чуємо. Бог промовляє до нас безперестанно, і з чуття
Його Слова народжується віра. Те, що чуємо, йде попереду того, що бачимо.
Молитва – наслідок віри
Молитва віруючої людини випливає з життя. Віра
веде до молитви чистої, сердечної і щирої. Якщо у нас її немає, то проблема не
молитви, а проблема нашої віри. Слабка віра впливає на те, що молитва стає
неуважною, неякісною.
«Молитва переносить власне життя перед трон Господа»
Автори Псалмів моляться реальним життям, тому їхня
молитва є цікавою їм і Богові. Серед приватних молитов, ми можемо 30 відсотків
молитись своїми словами. Господь запрошує нас, щоби ми з Ним поділились. Він
говорить: «Прийдіть до мене всі струджені і обтяжені, і Я облегшу вас». Бог
запрошує нас з Ним говорити, ділитись радощами і труднощами. Господь хоче нас
чути. Наші молитви стануть якісними і цікавими, коли ми будемо перед Богом
виявляти стан нашої душі: дякувати, прославляти, може, і часом нарікати, але усе
говорити Богові. Треба щиро звертатись до Господа як до Отця, тоді така молитва
буде дуже цінною. Молімось так, як нам підказує серце. Пригляньмось глибше: чи дійсно ми від серця
молимось? Часто наша молитва сягає лише слів. Щира молитва – це молитва від
серця. Молитва переносить власне життя перед трон Господа, має бути прийняттям
того, що Бог дає.
Молитва Пречистої Діви Марії в Кані Галилейській
«Вина не мають». Так молилась Богородиця на
весіллі в Кані Галилейській. Це дуже коротка, дуже актуальна і дуже потрібна
молитва. Марія не вчить, не просить, вона молиться цими словами. Решту робить
Ісус. Він знає, що зробити. Марія тільки відкриває «проблему». Це те, що на
даний час найбільше потрібно Богові від нас – відкрити проблему.
Марнослівна молитва
Читаємо в Біблії: «А коли Син Чоловічий прийде на
землю, то чи знайде віру?» і ще «Не кожен бо, хто говорить Господи, Господи,
ввійде у Царство Боже». Виявляється, що
можна молитись і не ввійти в Царство Боже. Можна закликати: «Господи, Господи»,
– і не ввійти в Царство Небесне. Слуги запитували: «Хіба не твоїм ім’ям ми виганяли бісів? Хіба не твоїм ім’ям ми пророкували?». Ісус відповідає їм:
«Ідіть від мене геть, прокляті, я вас не знаю». Марнослів’я на молитві часто
чинить, що ми за молитвою ховаємось, а не зустрічаємось з Богом. Насправді ми
від Господа ховаємось. Зустріч з Богом на молитві – це наша автентична зустріч з
Ним такими, якими ми є.
Ким для мене є Бог, і чим є молитва?
Ставмо собі ці запитання на цій прощі і загалом у
житті:
- Чи люблю
молитись?
- Чи маю
вдосталь часу на молитву?
- Образ
якого Бога ношу у моєму серці, особливо на молитві?
- Чи Він є
лише слухачем усіх моїх проблем до кінця мого життя, чи я якось можу подякувати
Йому, прославити Його?
- Яким я
представляю собі Бога на молитві?
- Чи це
«завод», який має продукувати і робити так, як я цього хочу?
- Чи не
маю страху, щоб позбуватись гріхів через молитву?
- Чи
відкритий я на те, щоб Бог на молитві до мене промовляв?
- Чи
приходжу на молитву, щоб полюбити інших, чи щоб їх осудити?
- Чи не
осуджую інших, щоб тим знищити свій і їхній зв'язок з Господом?
- Якою є
постава мого тіла, моїх очей, моїх вух на молитві?
- Чи
вслухаюсь, що Господь до мене промовляє на молитві, на богослужіннях, у
заувагах, у проповідях, у катехизах, у вчинках милосердя, у різних
проханнях?
- Чи маю
чутливість до того, що до мене сам Бог промовляє? Навіть тоді, коли Він
говорить правду про нас. Маймо свідомість, що ця правда спасає нас, не
осуджує, не принижує і не відкидає.
Прислухаймось до порад
Уміймо прислухатись до порад. Пряму пораду може
дати тільки той, хто дуже любить, правдиво любить. Тому не біймось прямих порад
у молитві, на проповідях; не коментуймо їх, бо вони, можливо, і відважні, але
сказані нам з любові. Ми часто їх так осудливо сприймаємо, або хочемо почути
тільки те, що хочемо почути – і тоді священик якось намагається догодити
словами, але це неправильно щодо віри. У вірі важливо почути те, що Бог через
ту людину нам хоче сказати. Одне слово до митаря, до грішниць, до розбійника на
хресті – стало спасінням. На молитві людина здатна одним словом випросити виправдання
і пробачення. Пригадаймо Митареву молитву. Кілька слів – і людина спасається.
Відкрите серце здатне чути
Часто тому, що ми не відкриті на Боже Слово, – потребуємо
Його все більше і більше. Навчаємось, але результат невеликий, тому що ми є дуже
замкнутими. Усе переосмислюємо і знаходимо причини, щоб не перемінитись, не
пробачити і, відповідно, чуда Божі з нами не діються. Не маймо страху, щоб визнати,
що перестаємо вірити в Бога, або віра майже не пов’язана з нашими ділами,
вчинками, іде в контрасті з нашим мисленням. Вистачить лише одного слова віри
на молитві – і Бог відбудує ним свій фундамент.
 Слова молитви треба вимовляти
Одне слово: «Боже, полюби мене, прости мене, будь
милостивим мені грішному» – будує моє життя. Не біймось сказати це Слово молитви
Ісусової, вервиці, інших щоденних молитов. Спільнотна молитва потребує, аби
кожен вимовляв Слово. Біблія говорить: «Кожен, хто призове ім’я Господнє – спасеться». Не просто
подумає, а призове. Молитва думання, чи християнської медитації – це щось інше;
у цій же молитві є потреба призивати ім’я Господнє. Тому для якісної молитви
потрібен молитовник із текстами. Як не призиватимемо вголос ім’я Господнє, то 10-денна проща пройде, а ми
залишимось такими, якими й були.
Скажи лиш Слово – і слуга твій одужає
«Господи, я негідний, щоб ти ввійшов під покров
дому мого, але скажи лиш слово – і слуга мій одужає», – чуємо в Євангелії.
Скажи лиш слово – і відбудеться чудо. Це віра. Запитуймо себе на особистій
молитві: «Чи я насправді вірю в Бога, чи довіряю Йому? Чи йдуть в парі з вірою
мої діла?». «Проклятий той, хто уповає на людину, на себе самого, – каже
пророк, – він нещасний». Хто не уповає на Бога – у того в житті складнощі, бо
уповає тоді на себе, на іншу людину, на якісь обставини, на так зване «повезло»
тощо. Покора, відкрите серце дозволяє зустріти Бога. У тій хвилині, як визнаємо
свою гріховність – Бог відкриває рамена, обіймає, бо Він зустрічає у нас сина –
доньку.
Іванна РИЖАН. За матеріалами прощі Самбір-Зарваниця, серпень-2011
Світлини Ігоря Лазоришина
|
