Католицькі поради зарученим і щойно одруженим

 Дякуючи Богу, мені до рук інколи потрапляють книжки із Заходу, зокрема, зі Сполучених Штатів. Звісно, англійською мовою. Так днями мав нагоду ознайомитися із "Католицькою настільною книгою для заручених і щойно одружених пар". (друге видання, 2001 рік, США, автор – доктор Фредерік Маркс). Гадаю вам будуть цікаві деякі тези з неї.

Святе писання зазначає, що Ісус Христос благословив весільну церемонію у Кані несподіваним викидом спіритичної енергії, який був не менше, ніж викид енергії під час його першого публічного дива. А Папа Римський Іван Павло Другий в "Листі до сімей" (1994) назвав сім'ю величезним дивом і щирим покликом. 

 У книзі йдеться, що гідний, підходящий партнер розкриє в Вас все найкраще, зігріє Ваше серце, вивільнить Вашу приховану силу. Ви у відповідь теж робитимете все найкраще для Вашої половини. І ви обоє, працюючи разом, теплотою гостинності будете дарувати втіху й комфорт оточуючим – друзям і сусідам. З іншого боку партнер може Вас інколи дратувати і спокушати до гріхів, тому подружнє життя несе в собі безліч відповідальностей та вимог. 

 Як і в повсякденному житті, людині треба отримувати задоволення від сім"ї і вдосконалюватися. Ті ж, хто шукає в сімейному стасуі користі передусім для себе, той може бути розчарований. Адже подружня любов передбачає більшу віддачу, ніж отримання. В тому числі це означає, що кожен у парі повинен вміти казати "вибач" і досить часто. Замість використання партнера для власних потреб, слід жертвувати собою заради загального добра Вашої родини. 

 Фредерік Маркс пише, що велика свята Катрін Сіенна колись мала видіння, де Бог запропонував їй вибрати свій хрест серед багатьох – великих і малих. Намагаючись бути вдячною Богу, вона обрала найтяжчий. "Ні", - сказав Бог. - "Цей хрест не для тебе. Він для одружених пар". 

 Бог обіцяє всім і кожному свою власну ношу, і чоловіку та його дружині цю сімейну ношу слід нести чемно і з вдячністю, роблячи все можливе для співпраці між собою. 

 "Католицька церква - одна з небагатьох церков світу, яка надає людям формальні інструкції перед одруженням, які ґрунтуються на сакраментальній природі сімейного союзу", зазначає автор книги. 

 "Ми, католики категорично відкидаємо ідею розлучення і другого шлюбу, віруючи, що невдалий чи розірваний шлюб не дає нам спасіння. Коли ми обіцяємо берегти вірність у доброму і поганому самопочутті, у хворобі чи у здоров'ї, це означає, що ніщо, абсолютно ніщо не зламає нашу обіцянку: ані рак, ані параліч, ані бездітність, ані алкоголізм, ані секс з іншими. Розділення пари може статися в надзвичайних випадках, але ні в якому разі не через розлучення чи інший шлюб", - підкреслюється в книзі. 

"Це – одні з кардинальних постулатів католицького вчення, які беруть свої начало прямо від Ісуса Христа, його апостола Павла і є незмінними впродовж двох тисяч років. Ісус повернув до ідеального значення ідею сімейного союзу між чоловіком і жінкою, бо ця ідея нівелювалась багатоженством, розпустою і розлученнями", - наголошує Фредерік Маркс. 

 "Ми свідомі того, що вищі священики Католицької церкви наділені правом, у крайніх випадках, видавати одруженим парам декларацію (свідоцтво) про ануляцію шлюбу, що свідчить, що такого шлюбу ніколи не було (в тому сенсі, що шлюбна обіцянка між сторонами не набула чинності, щоб вважати шлюб таким, що взагалі почався). 

 Критики дорікають католикам, що це є ніщо інше, як прихована форма розлучення, тільки по-католицьки. "Але це не так, - наголошується в книзі. - Вже два тисячоліття живе Христовий принцип, що шлюб, укладений одного разу, є нерозривним, його не розірвати. Такі відомі люди, як єпископ Джон Фішер і сер Томас Мор з Англії віддали свої життя на захист цього принципу, що лишається і в наші дні найгарнішим діамантом у короні католицької віри". 

 Шлюб стає шлюбом тільки, коли людина повністю присвячує себе партнеру, коли вона вільна від потреби звільнитися від цього союзу. Як написав Філіп Йенсі в статті "Бог є добром для тебе", опублікованій у "Католицькому дайджесті" в лютому 1992 р., для запобігання розірвання шлюбів між католиками в США, судді примушують їх разом з дітьми прослухати 4-годинні курси взаєморозуміння. 

 Звісно, якщо пара серйозно налаштована одружитися, то вона має так само серйозно підготуватися до шлюбу, особливо якщо пара впевнена, що ніколи не розлучиться. З'ясуйте, чи готові ви мати дітей, як дарунок від Бога? Якщо зараз ви не можете забезпечити їх фінансово, то буде мудрим вчинком відкласти ваш шлюб до того часу, коли ви досягнете певного фінансового благополуччя. 

 Народження дитини слід розглядати не тільки як подарунок Бога для сім"ї, а й як подарунок сім"ї Богові. На додачу, діти сприяють вихованню в батьків таких почуттів, як чуйність, терпіння, мудрість, витривалість і святість. Пари, які нагороджені Богом мати дітей, не можуть ганатувати їхнє спасіння. Це від них і не вимагається. Це – справа Бога і самих дітей. Слід вірити, що Бог зробить свою справу відносно них.

 "Якщо пара не може мати дітей, ми віримо, що Бог компенсує їм це в інший спосіб. Бог всіх любить і є добрим для всіх", - наголошується в книзі. 

 "Що робити, якщо ви плануєте одружитися з не католиком(чкою)?" - ставить автор книги актуальне запитання. 

 "Релігія визначає характер і поведінку партнерів у парі, те, наскільки ви поділяєте чи не поділяєте моральні та релігійні погляди, чи є щасливою і стабільною ваша пара. Попри оптимізм, що сімейне взаєморозуміння подолає всі перешкоди між партнерами, релігійні відмінності самі по собі є фундаментом для конфлікту, особливо в частині народження дітей та їхнього подальшого виховання. Це площина, яка має бути добре обговорена партнерами перед весіллям, щоб вирішити, як і коли сім"я буде молитися спільно, як одне ціле, як їхні діти будуть залучені до зростання у своїй вірі", – пояснюється в книзі.

 "Протягом довгих років Католицька церква забороняла католикам одружуватися з особами, що сповідують інші релігії. Винятки були дуже поодинокі. Досвід показує, що змішані шлюби є джерелом нещасливості всієї родини. Ці шлюби втрачають релігійну цілісність, втрачається віра з боку католиків, а атмосфера сім"ї не сприяє релігійному вихованню дітей", - зазначає автор. 

 Як йдеться в "Католицькій настільній книзі для заручених і щойно одружених пар", заручини – це обітниця самоконтролю. Час до весілля є часом, щоб показати партнеру і Богу, як ви вмієте себе стримувати. Тобто не повинно бути ніякого флірту зі сторонніми особами. Також партнери між собою не повинні дозволяти фізичних вольностей, фізичних свобод, адже вони зарезервовані для шлюбу. (Згідно вчення Катехизму, заручені пари повинні зарезервувати для шлюбу почуття пристрасті своєї)

 Поцілунки, торкання, обійми не є гріхом. Але вони викликають сексуальне збудження. Тому вони є ризикованими. Справжня чинна шлюбна обітниця (контракт) передбачає повну свободу особи, зокрема, повну свободу сексуального спілкування. Головний принцип цієї свободи в шлюбі – що секс дається один одному вільно, без примусу.

 Дуже просто вирішити, що позашлюбний секс, в сенсі "жити разом", допомагає парам зрозуміти, чи підходять вони один одному. Але це не так. Секс поза шлюбом є симуляцією (пародією) на шлюбні відносини, тому що ці обидва становища – співжиття і шлюб – абсолютно різні, тут різна відповідальність, очікування, обов"язки і відчуття. Гріх – ніколи не є гарним способом пізнати правду. Також дуже рідко трапляється, коли люди, які справді люблять один одного і які підходять один одному в багатьох речах, можуть потім у шлюбі мати складнощі в сексі. 

 За соціологічними дослідженнями, як написано в книзі, майже 40% американських пар, які мають дошлюбний секс, не доходять до весілля. А серед тих, хто мав дошлюбний секс і одружився, відсоток розлучень є набагато більший, ніж серед тих, хто не займався сексом до шлюбу. 

 Що робити, якщо Ви вже грішите у позашлюбному сексі? Ніколи не пізно зупинитися. Ми знаємо, що позашлюбний секс або блуд (fornication) є прямим викликом проти Бога, але його доброта і любов є безмежною, щоб простити тих, хто згрішив. Бог очікує від нас в цьому випадку 3 важливі речі: розкаяння (contrition), сповідь (confession) і спокуту чи епітимію (penance). Коротко кажучи, якщо ви маєте позашлюбний секс або живете разом із вашим партнером, ніколи не пізно це припинити , піти до сповіді й відбути ту спокуту, яку накаже священник. Таким чином ви відновите свою свободу і Бог посміхнеться вам так само, як батько всміхався поверненню блудного (prodigal) сина. Нехай білий колір весільної сукні (gown) буде справжнім символом шлюбного поклику, діамантом, що символізує тривале щастя. 

 "Ніхто не каже, що життя без сексу (цнотливість) – це легко. Якби це було так, кожен би саме так і  жив! Бути стриманим – це важко. Тому не рекомендується також бути зарученими протягом довгого часу", – радить автор "Католицької настільної книги для заручених і щойно одружених пар".