Якось у письменника Генрі Науена я прочитала, що людьми нас робить не перевага над кимсь, а служіння іншому. Пам’ятаю як противилась тоді отому твердженню. Адже нас учили вкладати у слово «слуга» тільки негативний зміст. Тоді я іще не задумувалася, що слугою був навіть Ісус Христос. Він у світ прийшов для служіння людям. І ноги омивав апостолам, зовсім не вважаючи це приниженням. Він був сама покора, сама смиренність, сама любов.

«А хто нас розлучить від любові Христової?» Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод… Бо кого Він передбачив, тих і призначив» (Євангеліє св. Апостола Павла до римлян). Інколи запитую себе: «А може призначив саме нас? Бо ж не може такого бути, щоб без волі Божої покинули Україну мільйони. Розлетілися по всьому світу. Для чого? Заробітчани ти? Служити? (І знову бунтую подумки. Дається в знаки радянське виховання).

«Я – твій Бог, який розпоряджається обставинами, і невипадково ти опинилась на своєму місці. Це те саме місце, яке я тобі визначив. Від Мене це було»

Всі ми покинули свої домівки і рідних. Заради кращого майбутнього дітей (як думаємо ми), часто згоджуємося на приниження, непосильну працю, що не відповідає ні фізичним, ні інтелектуальним, на психологічним можливостям..

«Чи переживала ти ніч у смутку? Ти розлучена з близькими і найдорожчими для твого серця? Від Мене це послано тобі.»

Часто між заробітчанами можна почути: «В Італії уже 10 років, а нічого путнього не надбала. Ці гроші, мов пісок крізь пальці течуть. Трудно повірити, але це дійсно так.

«Чи перебуваєш ти у важких обставинах, у фінансовій скруті, знай що: Від Мене це послано тобі».

А може, дорогі мої, зовсім не на заробітки ми сюди приїхали? Це тільки привід. Ми покликані збирати тут інші скарби: віру, любов, жертовність, всепрощення, милосердя, терпимість, смирення. «Чи не просила ти, щоби Я навчив тебе смиренню? І ось Я помістив тебе саме в те середовище, де цей урок вивчається. Від Мене це послано тобі..»

А скільки людей повернулося в чужині до Христової віри, до церкви. Неймовірно, чомусь це вдома не було часу вислухати Святу Літургію, почитати Біблію чи книгу Псалмів, і навіть помолитися.

«Бо тоді ти була занурена в діла свої. І я не міг привернути думки твої до Себе. А зараз, коли служиш іншому – ти служиш мені. Від Мене це послано тобі».

Поміщені у чужині у цю жорстоку часом непроглядну темряву ностальгії, суму, самотності, постійних стресів і переживань, маємо винести урок співчуття, взаєморозуміння, братньої підтримки потребуючому, опори слабшому. Маємо наповнитись Світлом служіння іншому, ступити у святі Христові сліди і впокорення смиренністю серце, передати своєму роду на Батьківщині.

«Бо це Я запрагнув, щоб ти стала Світлом. Я довіряю тобі ці труднощі, покладись на мене. Від Мене це було.»

Може, наше перебування тут слід бачити в зовсім іншому ракурсі? Не думати тільки про гроші. Ми покликані надбати щось набагато цінніше – духовну досконалість. Аби тільки наше перебування тут принесло рясні плоди. Бо без справжнього навернення до Бога, до Христових заповітів «ми і надалі будемо блукати по світу, як сорок років блукав по пустині ізраїльський народ. Якби нам було дано збагатитися матеріально, Бог удесятирить кожну зароблену нами копійку, ми б зібрали необхідне і ще набагато більше. Але може тоді ситі і вдоволені ми б відвернулися від голодного, хворого, скаліченого? Ми б пішли проти святих заповідей. Ми б душі свої занапастили.

«Усе послано Мною для вдосконалення душі твоєї. Від Мене це було.».

Як я досі цього не розуміла? Це ж так очевидно. Істина, кажуть, проста до неймовірності..

В тексті використані цитати з книжки «Духовний завіт «Від мене це було» ієромонаха Серафима Виріцького.)

Ольга СТРУТИНСЬКА, Болонья