Ніч у молитві за Україну

На Зелені свята – у ніч з 12 на 13 червня 2011 р.Б. – відбулася нічна піша проща з Івано-Франківська до Погінської Матері Божої. Це перший духовний похід через ніч, зорганізований отцями-василіанами івано-франківського та погінського монастирів.

Знаменно, що така подія відбувалася у часі онови – Зіслання Святого Духа.

Кожен чувся живителем Церкви і переживав її творення.

На прицерковному подвір’ї зібралися ті, котрі хотіли жервувати цю ніч молитві за Україну. Горіли свічки, як вогники надії у руках кожного молільника, котрий вкладав свою душу у молитву – «Вірую!» Боже, вірую що наша Україна стане християнською, що наша влада буде християнською! Вірую у велике навернення нашого народу до Бога!

Кожен паломник від наймолодшого школяра до посивілої старості припадав вустами до молитви, щоб через заступництво Богородиці випросити у Господа ласки для України, визволити її з упадку гріха, стати світелком посеред темряви для рідних, близьких, покинутих і зневірених.

Духовні проводники – отці Порфирій Шумило (церква Царя Христа м. Івано-Франківськ) та Никодим Гуралюк (настоятель монастиря Успення Матері Божої у Погоні) - вели багаточисельну колону через місто. Містяни споглядали це дійство по-різному: хто здивовано, хто зачаровано. Бо направду бачене вражало – ніч, дощ і велика колона з ліхтарями, голосниками та молитвою. Їх вела Марія – попереду колони величіла статуя Богородиці, котру поперемінно несли паломники. Вервиця за вервицею. Змінювалися таїнства та розважання, людські переспіви Богородичних  та церковних пісень, кріпкішав крок і певність - у такій єдності можна багато зробити для України. Дріботів дощ. Він не заважав, а розраджував у цю ніч. Бо молилися за Україну, за борців, полеглих за волю Україну, за безневинно убитих. Молилися за село Пшеничники, у якому відкопали могильник НКВС - близько дві сотні жертв «визволителів», а серед них замордовані діти, вагітні жінки – цілі сім’ї, родини... Іх звозили сюди енкаведисти машинами з Тлумацької та Станіславської тюрем. Розкопки тривають. Від цієї правди сивіли молитви. 

Мала церквиця у Погоні була переповнена паломниками. Вранішньою Літургією закінчилася ніч, в котрій кожен був духовно зв’язаний з Україною, з народом, з її правдою та історією. Так хочеться, щоб така ніч тривала завше. Щоб ми відроджували своє духовне українство, свою відвагу. Дай, Боже!

На світлині: Чудотворний образ Погінської Божої Матері.

Паломниця Оксана Пронюк

Довідка .

Вже два роки ведуться розкопки у селі Пшеничники Тисменицького району. За 2010 рік відкопали близько 200 скелетів людей, які стали жертвами НКВС. Серед недбало захоронених на глибині 20-70 см людей - діти і навіть матір із немовлям.
Цього року, щойно дозволили погодні умови, розкопки відновили. Результат двотижневої роботи - ще 50 останків. Тож кількість жертв уже вже перевищила дві сотні.
  "Ще з часів розкопок у Дем'яновому Лазі люди нам говорили, що у напрямку Тисмениці вивозили машинами жертв, яких розстрілювали у тюрмах НКВД (Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР) - розповідає голова правління "Меморіалу" Степан Каспрук. - Власне ми це взяли на озброєння і довгий час шукали те місце". 
Науковці почали цікавитись у старожилів, чим займались енкаведисти. "І от, збираючи свідчення очевидців, ми натрапили на жахливі речі - у село везли вбитих людей, були там і ще живі, - говорить Тимків. - Співставили різноманітні свідчення та приблизно окреслили місце. Використовуючи сучасну техніку, натрапили на захоронення. Це урочище Підгородище, воно знаходиться на околиці села".
Коли почали розкопки, то виявилося, що тіла захоронені досить недбало. Найменша глибина 20 см, найбільша - 70 см. Знайшли й тіла дітей.
"Нещодавно виявили тіло матері, яка обіймає свою дитину", - зазначив Тимків. У кістках знаходять гаки, цвяхи і тому подібні речі. Пошуковці знаходять навіть окремі черепи. Це дозволяє припустити, що енкаведисти відрубували голови окремих жертв.
Чого не знайшли дослідники, так це решток одягу. Тож прийшли до висновку, що людей ховали голими.
  За словами науковців, це пояснює той факт, що в червні 1941 року було виявлено величезні скирти одягу в Станіславській (Івано-Франківській ) тюрмі, яку енкаведисти поспіхом покинули перед приходом німців. Серед того одягу було дуже багато гуцульського національного вбрання. 

Зараз у Пшеничниках тривають розкопки.