Ставлення людей до священиків різне, останнім часом я чую багато нарікань на їхню адресу, і тільки 5-10% захоплюються  ними, тими, які постійно служать і люблять Бога. Я також не відрізняюсь оригінальністю, тому дозвольте мені висловити свою думку і строго мене не судіть.

У римо-католиків священик під час Служби Божої стоїть обличчям до людей.  Це означає, що він прийшов від Бога. У греко-католиків і православних стоїть спиною до людей, а обличчям  до Бога. Це означає, що він являється провідником людей, яких веде до Бога. Я вважаю, що це більше підходить священику, оскільки він такий як ми, тільки він родом своєї діяльності вибрав служіння Богу.

Для мене священик перш за все слуга Божий, слуга мого Небесного Отця, а значить служить і мені. Тому, як і всякому працівнику,  я зобов’язана платити йому зарплату, тобто десятину з мого чистого доходу, включаючи всі пожертви на церкву і її діяльність.

Християнин не може жити в церкві і через свою зайнятість не може бути кожний день перед Престолом Господнім. Священик завжди в домі мого Отця Небесного, він повинен йти на службу до Нього, оскільки це його робота. Але роботу можна виконувати з метою доброго заробітку, адже мій Отець Небесний дуже багатий: і діточками, і здоров’ям, і матеріальними благами, а можна з великою любов’ю, адже хоча священик і слуга Божий, він також, як і ми, дитина Божа. Тут із слуги  він стає люблячим сином, який дбає про Отця Небесного і тих братів і сестер, які живуть рядом. Моє серце з такими священиками, які не за платню, а з любові служать Богу.

А що таке дбати про Бога? На мій погляд, кожний священик повинен в першу чергу прийти до неба сам і привести із собою люд Божий, і як можна більше. Це його обов’язок перед Господом Богом.

«Покликання єпископа є великим вирізненням з-поміж священиків. Єпископ вирізнений через те, що його покликання означає стати посередині Церкви і бути першим у вірі, першим у любові, першим у вірності й першим у служінні. Якщо хтось бачить в єпископстві тільки вирізнення для себе самого, то він не зможе виконати своє єпископське покликання добре» (Папа Іван Павло ІІ,” Вставайте, ходімо”)

«Ми повинні зрозуміти, для чого існують священики. Церква – це Божий народ. У цьому народі є певні особи, покликані Богом, щоб служити ближнім, тобто приносити  Господеві жертву і уділяти Святі Таїнства, вчити людей Божої правди і вести їх до Бога. Священики для цього вибрані – вибрані не для освячення самих себе, а для служіння громаді» (  бл. Любомир Гузар.)

Бути священиком - це велика відповідальність перед Богом, і горе тим священикам, які шукають гарного життя і великих маєтків в особистому житті. Ісус в Святім Письмі каже: «Робіть і зберігайте все, що книжники та фарисеї скажуть, але не робіть,  як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять. В’яжуть тяжкі, не під силу тягарі й кладуть людям на плечі, самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть. Усі свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди. Люблять перші місця на бенкетах і перші сидіння в синагогах, та вітання на майданах многолюдних, щоб люди знали їх» (Мт. 23, 3-7). Якщо священики не цінують власних стосунків з Ісусом, їх від нього відтягує метушня, вони не будуть проповідувати глибоку любов до Бога, вони дуже зайняті,  не можуть все встигнути.

Священики прикрашають церкви, вимітають кожну пилинку, ремонтують стільці та стелять килими на підлозі, утримують свою власну родину в багатстві та розкоші. Але не помічають Царя Слави, який сидить в церкві геть сам. Всі маленькі дрібниці, ця робота має стояти на другому місці після тихої приватної молитви до Бога та читання Святого Письма.  Вся сила – в Ісусі.

Мої дорогі священики, у своїй заклопотаності ви віддаляєтесь від єдності з Ісусом. Поверніться назад до Бога і дозвольте Ісусу віддавати вам Його любов. Він чекає біля вівтаря і прагне особистої єдності з кожною Своєю дорогоцінною дитиною.

Всім нам, в тому числі і священикам, потрібна допомога Ісуса. Ісус Всемогутній, Він пильно спостерігає за нашим життям. Він оберігає нас, тільки наше бажання дозволить Йому заволодіти нашими душами. Бог приходить в наші душі у Святому Причасті, а також в тишині, без суєти, коли ми молимося та розважаєм над Його страстями. «Моліться, щоб сталось те, що Бог вважає за найкраще» ( о. Піо.)

«Це ж з молитви виростає і розвивається таємниця нашого батьківства. Це в молитві ми стаємо людьми віри поруч з Марією і Йосифом, щоб разом з Ними і всіма тими, кого доручив нам Господь, будувати дім для Сина Божого – Його святу Церкву» (Папа Іван Павло ІІ.)

«Добрий священик вчитується в євангельські тексти, щоб пройнятися Христовим Духом і пізнати Його приклад» ( бл. Любомир Гузар.)

Священики потребують розвивати любов Святого Духа. Сам Дух буде скеровувати їх, щоб вони вели людей до Божої любові. Щоб ті, хто боїться, стали безстрашними. Молімося, щоб Святий  Дух  прийшов в особливий спосіб і перемінив священиків з боязких у безстрашних. І будуть священики проповідувати Євангеліє, і люди зрозуміють вогонь Божої любові, яка і сьогодні перебуває з нами. Це нелегке завдання. Воно потребує багато молитов і благодаті. Молімося за священиків з ревністю. Наші молитви перемінять багато сердець.

Віра ТРУНОВА, м. Стрий