Віра ТРУНОВА, м. Стрий Любов до ближнього – ознака за якою Ісус Христос впізнає Своїх. Найбільше добродійство на землі – навернення грішника до Бога, адже тоді ми звільняємо його від грішної смерті й відкриваємо йому двері до спасіння. Та Богові миліша молитва за мертвих, ніж за живих. Ці душі більше потребують помочі, бо не можуть самі собі допомагати. Душі померлих, обтяжені повсякденними гріхами, не можуть злучитися з Богом, бо ніщо нечисте не може Його осягнути. Тому душа мусить очиститися вогнем чистилища, зносивши страшенні муки. Св. Тома з Аквіну припускає, що найменше терпіння у чистилищі є страшніше, ніж усі терпіння цього життя, бо при всіх терпіннях на землі допомагає Боже милосердя, та до чистилища милосердя доступу немає. Там панує лише справедливість, без жодного полегшення.
Св. Антоній розповідає: один умираючий, який дуже терпів, просив Господа звільнити його від тих страшних мук. Тоді з’явився йому Ангел і мовив: «Господь вислухав твої молитви і дозволяє тобі вибирати: або терпіти один день у чистилищі або цілий рік на землі». Умираючий не вагаючись вибрав один день у чистилищі. Але там так страждав, що з болю вигукнув: «О, як мене ошукано, замість одного дня я тут вже 20 років!». Тоді знову з’явився той Ангел і сказав: «Помиляєшся, від твоєї смерті минув короткий час, твоє ще тіло навіть не поховане».
Душі з чистилища можуть чекати допомоги тільки від нас. Наскільки ми тепер будемо милосердні до бідних душ, настільки Бог буде милосердний до нас в цілому і майбутньому житті. Бідні душі волають до нас із чистилища: «Змилуйтеся над нами!». З ними і зі Святими в Небі ми всі злучені через хрест в одну спільноту Святих, в одне містичне Тіло Христа, яке складається: в Небі – з церкви торжествуючої, в чистилищі – з Церкви терплячої, на землі – з Церкви воюючої. Саме тому ми повинні одне одному допомагати.
Перш ніж подумати про порятунок душі у чистилищі, ми повинні пам’ятати про те, щоб свою власну душу із пекла вирятувати, так як Бог не вислуховує тих, які з нечистим сумлінням стануть перед Його Лицем. На землі ми можемо задовільнити Божу справедливість сльозами покути, молитвою, постом, умертвінням, милостинею та добрими учинками, які можуть очистити нас з повсякденних гріхів.
Відповідно до Своєї Святості Бог мусить сповняти справедливий присуд душам померлих, але своє Милосердя, до деякої міри вкладає в наші руки, щоб затримали Його караючу правицю, щоб ми ніби вирвали з Його рук різку, котра приготовлена покарати душі, яких любить. Нетерпеливо чекає, аби ми за них покутували, щоб взяти їх до Себе, до вічної слави. Чи можем ми відмовити Господу в тому, чого Він так гаряче прагне? Який вагомий маємо засіб, щоб винагородити Богові за наші гріхи, подякувати за Його Батьківську Любов. Бо чим скоріше допоможемо душам померлих в спогляданні Бога, тим більше принесуть Йому слави і подяки.
Існує багато способів допомагати душам померлих, це:
1 Молитва, особливо вервиця до Пречистої Діви, яка і для душі у чистилищі є Матір’ю милосердя і Утішителькою терплячих.
2. Найкращий з усіх способів, якими можемо допомогти душам у чистилищі – це Свята Літургія, поєднана з прийняттям Святого Причастя. Якщо не можемо замовити Святу Літургію, то хоча б вислухай її за душі померлих.
3. З допомогою відпустів просити полегшення душам у чистилищі. Найбільшим відпустом є Хресні Дороги при відвіданні святих місць, які жертвуємо за душі в чистилищі.
4. Значну допомогу душам у чистилищі дає милостиня. Святі кажуть: «О, якби люди знали, з яких великих мук визволяє їх власна щедрість стосовно вбогих, то все б роздали бідним і монахам аби тільки запевнити собі їхні молитви.
5. Піст, умертвіння тіла, так і рятівні вчинки покути приносять допомогу душам у чистилищі, лиш би ми приймали їх з віданням себе Божій волі і покірно зносили.
У 1827 році, в Парижі, трапився такий випадок: для убогої служниці стало звичкою щомісяця замовляти Службу Божу за померлих. Через тяжку хворобу позбулася праці і витратила всі свої заощадження. Коли видужала, заледве мала один франк. По дорозі до бюро працевлаштування проходила біля церкви. Повна довіри до Бога, зайшла в храм і свій останній гріш віддала на Службу Божу за померлих. Коли вийшла з церкви, зустрів її якийсь молодий чоловік і порадив звернутися за адресою де вона отримає добру роботу. Дівчина пішла і застала там стареньку Паню, яка мала намір взяти собі служницю, та ніхто ще про це не знав. Коли дівчина показала на портрет, котрий висів на стіні в її будинку, що то той чоловік прислав її. У цю мить пані вигукнула: « Не служницею моєю будеш, а донькою. Той, котрий тебе прислав, то мій син, що помер тому два роки. Він напевне тобі завдячує за своє визволення з чистилища. Хай Господь благословить тебе. Тепер будемо разом молитися за всіх, хто ще мусить терпіти, поки увійдуть до щасливої вічності».
В наших руках знаходяться ключі від того страшного ув’язнення, ми постачаємо воду, котра може загасити той вогонь. Небагато існує актів милосердя більших за милосердя стосовно душ у чистилищі. Визволяти душу з чистилища – означає запевнити їй безконечне, вірне добро. Чи це не ангельська прислуга, подібна до тієї, коли Лазаря було поселено на лоні Авраама. Навіть те, чого не можуть Ангели і Святі, або можуть тільки завдяки молитвам, можемо ми і досить вагомо, через наші добрі вчинки. Отож повинні вживати її з великою готовністю, бажанням і якнайкраще, щоб спасти бідні душі. Наші вчинки є одночасно вчинками Ісуса, бо він у нас живе і в нас любить молиться, жертвує і терпить в нас, робить усе те добро, котре чинимо. Чим сильніше його любимо, тим більше Спаситель у нас чинить, тим наші вчинки стають щораз вартісними та досконалішими, а наша допомога – більш дієвішою.
|
