10 серпня у Зарваниці завершилася ІХ Міжнародна піша проща родин мігрантів, яка розпочалася 1 серпня Божественною літургією у Самборі і проходила під гаслом «Боже, нам єдність подай!».

   "Хай Бог почує ваші молитви. Хай за вашими молитвами і за кожним кроком в Україні додасться, а не відніметься. З Богом!"- благословив прочан у дорогу  владика Йосиф (Мілян).

   А далі… Щоранку Божественна літургія, цілування прочанського хреста, сніданок, прощання з гостинними господарями, які приймали паломників на ночівлю, прочанський гімн… і дорога… Часом кам’яниста чи польова, вмита дощами чи опалена сонцем. На перший погляд долати її важко.

Та молитви, пісні, свідчення, науки духовних наставників, парад вишиванок, концерт прочанки Оксани Винницької, непосидючість «прочанської» дітвори ніби підіймали над усіма перешкодами.

Привітні усмішки простих перехожих, тріпотіння хоругов, квіти, свічки, теплі слова тих, хто зустрічав паломників, щедро устеляли прочанський шлях і давали легкості кожному кроку (на протязі більше 250 км).

… Зранку 9 серпня гучний зарваницький дзвін сповістив про прихід особливих паломників, які дев’ять днів молилися за мир і єдність в Україні, за збереження української християнської родини, понівеченої заробітчанством, алкоголізмом, наркотиками, родинною незрілістю, за мудрість, порядність, патріотизм та професійність нашої влади, за мужність для нашого війська та правоохоронних органів, за терпеливість та небайдужість українців,…

Фестиваль мігрантської творчості, похід зі свічками, Хресна дорога, підсумкова зустріч організаторів прощі та прощальна праця в групах – це традиційна прочанська програма у Зарваниці. Завершила дев’ятиденний духовний похід Божественна літургія у Соборі Зарваницької Божої Матері, яку очолив владика Василь (Семенюк). Звертаючись до прочан, владика сказав: «Віра і любов до Небесної Матері скріплювала віру у ваших серцях, і ви подолали всі труднощі. Прибувши до Зарваниці, до чудотворної ікони, відкриймо їй своє серце, свої болі, свої прохання, свою вдячність за одержані ласки, і вірмо, що вона вислухає нас… молімося за своїх дітей, молімося за Україну, за мир і спокій».

Сьогодні, після завершення пішої прощі «Самбір-Зарваниця», від імені прочан та організаторів говоримо слова подяки владиці Йосифу (Міляну), Голові Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, та владиці Ярославу (Прирізу), Єпископу Самбірсько-Дрогобицькому, за благословення в дорогу та слова молитовної підтримки, також владиці Василю (Семенюку), Митрополиту Тернопільському УГКЦ, який кожного разу щиро вітає учасників прощі родин мігрантів у Зарваниці.

Щиро дякуємо всім нашим духовним отцям-наставникам: Василю Поточняку – виконавчому секретарю ПМВ УГКЦ, який зараз долає важку недугу в Італії, але через скайп зв'язок приймав активну участь в організації прощі та давав науки в час самої прощі; Антону Борису (м. Козятин, Київська архиєпархія УГКЦ), очільнику та духовному наставнику прощі; Мирославу Пронюку (Івано-Франківська архиєпархія УГКЦ), невтомному сповіднику; Богдану Леховичу, Ігорю Шведу та Олегу Чупі (Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ), Михайлу Гнідецю - адміністратору храму св. вмч. Юрія в Рава-Руській.

Наша безмежна вдячність всім, хто приймали нас на ночівлю чи гостили смачним обідом. А це мешканці Самбора, Городища, Брониці,  Дрогобича (катедральний храм Пресвятої Трійці), Гаїв Верхніх, Стрия (храм Всіх святих українського народу), Малих Дідушич,  Великої Тур’ї, Кадобної, Копанок, Сівки Войнилівської, Дем’янова, Бабухова , Сарників (УАПЦ), Шумлян , Литвинова, Підгайців, Котузова, Зарваниці.

Щире «спасибі» кажемо всім 425 прочанам (та їх сім’ям), які сказали «Так» на запрошення Господа і сміливо вирушили в дорогу з Самбора у Зарваницю, щоб вкласти свою лепту в справу миру і суверенності Рідної Землі та єдності українських родин.

Низько схиляємо в поклоні наші серця перед Господом за те, що вивів на прочанський шлях нас, таких різних за віком (наймолодшому учаснику прощі – 6 р., найстаршій – 81 р.), характером, місцем проживання (7 областей України), праці (13 країн) та навчання і об’єднав в одну велику прочанську родину.

Кілька слів про прощу…

«Я зичу вам, щоби Бог став вашою силою і благословив усіх нас на єдність. Спробуйте об’єднатися всі у прощі, в молитві… Мусимо пам’ятати, що єдність, як і побудова Царства Божого тут, на землі, залежить від кожного з нас».  Владика Йосиф (Мілян), Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.

«Ми йдемо на прощу, щоб вчитися віри та ставати свідками Бога в цьому світі, адже віра – Божий дар, особливий дар, і водночас сильний труд. Це приклад наших заробітчанських сімей, які мусили пройти багато випробувань, але віру зберегли. Це приклад вас, усіх присутніх, приклад Церкви, яка в часи переслідування дала свідчення багатьох священиків, монахів, монахинь, які віри не зреклися». Василь (Семенюк), Митрополит Тернопільський УГКЦ.

«…Ми цією ходою молимося, щоб Господь благословив єдність. Мало сказати, що ми любимо Україну. Мало сказати, як то добре було б змінити щось чи когось – кожен українець мусить мінятися». Отець Антон Борис, духівник та відповідальний за піші прощу «Самбір-Зарваниця» 2014 р.Б.

«Ваші батьки тяжко трудяться, тому шануйте їх і моліться за них».  о. Антон Борис у зверненні до молоді.

 «…на середині шляху в людини  часто виникають спокуси, але їх потрібно долати. Що доброго у мені засіяно - треба розвивати, а що злого в мені є - треба викорінювати. Потрібно робити так, як Бог хоче. Бажаю очистити свої душі від старих недобрих звичок, засівати Божественну благодать, і плодами такої дії будуть добрі справи й ініціативність в доброму…». Отнць Василь Поточняк, виконавчий секретар ПМВ УГКЦ.

«…Прощу можна вимірювати чисельністю осіб та кількістю кілометрів, можна рахувати пройдені дні та натоптані мозолі, можна характеризувати віковою присутністю та освідченістю вірних. Та не має жодної рахівниці на якій можна виразити ту благодать, ті небесні дари, якими обдарований кожен паломник. Навіть недовге перебування у прочанській спільноті, у стані молитви та духовної науки, освячує і збагачує кожного. Охочі миттєвої поправи хай не розчаровуються у своїх сподіваннях, Бог дасть кожному, хто просить, лише будьмо готові з вдячністю прийняти Божі дари». Оксана Пронюк-Кузьма.

«Духовно себе збагатила. Була близька з Богом. Знайомство з новими людьми». Карпенко Н.І.

«На прощі мене вразила взаємна допомога прочан, гарно продумана організація, не одноманітний маршрут». Рай Н.

«Мені найбільше сподобалося допомагати людям. Також привітність і доброта усіх прочан». Галій Ю.

«Дуже зворушливо. Особливо коли виходять назустріч». Логвіненко М.

«Я вже утретє на такій прощі. Заворожує молитва, нові знайомства, зустрічі парохіян, відкритість та щирість». Данилів І.

«Дорога роздумів. Краса храмів». Уханська Н.

«Сподобалося, як люди вітають прочан». Бучко О.В.

«Подобається, як нас зустрічають люди, як ми молимось, храми». Рибчак Т.В.

Прощу організували Пасторально-Міграційний відділ УГКЦ  у співпраці з БФ «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії та Міжнародною спільнотою родин мігрантів.

Галина Заячкевич, координатор прощі