У пообідню пору середи, 6 серпня 2014 р.Б., паломників ІХ Міжнародної прощі родин мігрантів, які йшли пішою зі Самбора у Зарваницю, очікував чудовий мистецький дарунок – концерт співачки Оксани Винницької із Нагуєвичів, який відбувся у селі Бабухів на Рогатинщині.. Оксана неодноразова учасниця прощ «Самбір-Зарваниця». Власне на цій духовній дорозі зрів і розкрився її талант. У боротьбі з недугом, який спіткав молоду вродливу дівчину, Господь давав силу, вів її  і відкривав очі на нове, досі незнане -  на пісню. Серце дівчини писало перші ноти, творило мелодію нових творів. Сьогодні вона – автор і виконавець власних пісень. «Без Бога я би нічого не написала і не заспівала, – щиро зізнається О.Винницька, –  це Він мене веде». Щороку співачка приходить до паломників із новим творчим доробком. Звісно, багато її пісень присвячені Богу, Діві Марії – джерелу життєвих сил і натхнення.

   Бабухів  вперше знайомився зі співачкою. На імпровізованій сцені, яку бабухівчани під орудою старшого брата організували під стінами кафе «Левада», прибравши килимами, квітами та вишитими рушниками, Оксана чулася легко і впевнено. Вона обдаровувала усіх піснею. В концертній програмі (у І частині) прозвучали такі твори: нова пісня авторки - прослава Господа - «Його ім’я», присвята заробітчанам «Я повернуть», лірична віддушина «Мій єдиний». Справжнім відкриттям голосового потенціалу О. Винницької стала популярна народна пісня-романс «Черемшина» та духовне одкровення «Художник».

Перехід до другої частини концерту О. Винницької заповнив талановитий дрогобичанин, студент музичного училища Віталій Жеплінський. Він подарував паломникам  та мешканцям Бабухова віночок українських пісень, які змусили паломників забути про втому та мозолі і розкрити свої емоції у веселих танцювальних ритмах та хороводах.

Завершилася мистецька програма – зізнанням у любові Оксани Винницької «До тебе, милий», «Молитва до Богородиці» та піснею, яка вже стала другим паломницьким гімном «Любім» (у паломницьких путівниках текст пісні друкований на сторінках 72-73).

Концерт у цей надскладний історичний час для Україні піднімав дух народу, запалював віру у перемогу, кликав довірятися всеціло Богу. Це велика прочанська подія.

«Для мене дійсно дуже важлива подія. Я дуже готувалася, я жила цим концертом, – ділиться своїми переживаннями Оксана Винницька, – десь сумую, що не можу йти разом з паломниками, як раніше. Та перебування з вами, навіть коротку годину, стало для мене дуже радісним і приємним. Така подія не забувається. Я досі згадую минулорічний концерт у Східниці. Сьогодні радію, що можу подарувати вам нові пісні і свою любов. Це незабутні моменти у моєму житті. Я цим живу. Дякую Богу, щоб обрав для мене таку дорогу».

Зі словами вдячності та благословення звернулися до артистів отець Василь, парох Бабухова та отець Антон, провідник прощі «Самбір-Зарваниця». Квітами, паломницькими шаликами, путівниками та усілякими знаками уваги обдаровували паломники митців-благодійників. Це їхня проща – їхній внесок у жертовницю Богові та ближнім. Оксана бажала паломникам, щоб вони духовно зростали на прощі та розкривалися перед Господом. А для всіх, об’єднаних піснею у цей буденний день, зізналася: «Болить душа за Україну, за народ, за ту золоту молодь, яка гине. Та напевне неспроста все це відбувається. Багато людей гуртується в молитві за Україну. Віримо, що ці молитви, перемінять нас і ми відбудуємо нову, сильну, духовну Україну.»

Прощання з Оксаною було коротким, бо вже формувалася прочанська колона і Божі мандрівники вирушали у молитовну дорогу до святої Зарваниці. Попереду польові дороги, які вели на Сарники, до місця паломницького нічлігу. Усі дружно запросили О. Винницьку з концертом на наступну Ювілейну прощу і над Бабухом задзвеніло голосисте і щире паломницьке «Дякуємо!».

«Я вже живу цим концертом. Хочу пройти наступну прощу із вами. Сподіваюсь Господь це дозволить мені зробити. Я вже думаю, які пісні написати для вас, чим новим обдарувати, – радіє Оксана Винницька. І додає: – А заробітчанам-мігрантам, як у тій пісні, що співаю, бажаю, щоб вони поверталися додому, щоб їхні сім’ї воз’єднувалися. І було так, як співає Ігор Матвієнко у своїй пісні «Земля моїх батьків»: «Брати і сестри у Христі, тож будьмо як один усі, з молитвою до Бога звать, наш край від сну пробуджувать». Дорогі, тут потрібні ваші руки, ваші серця, ваші молитви.  Хочу, щоб всі віднайшли себе вдома. І вірю, що ті паломники, котрі приїхали з-за кордону на прощу, вони вже підсвідомо вдома. Молюся за вас. Дай, Боже!»

Записала Оксана Пронюк

На світлинах автора:  фрагменти концерту Оксани Винницької у Бабухові 6 серпня 2014 р.Б.