З благословення Преосвященного Владики Йосифа (Міляна), Голови Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, тривають приготування до десятиденної пішої прощі зі Самбора у Зарваницю, слава Богу вже десятої, ювілейної. Сьогодні з певністю можемо сказати, що наша проща – це Божий Дар для всіх нас. Найперше для мігрантів та їхніх родин. Сотні тисяч людей за часи незалежної України в пошуку заробітку змушені  залишати  свої  домівки,  рідних  і  особливо  подругів  та  малолітніх  дітей.  Часто нелегально, без знання мови, в щоденних переживаннях, небезпеках і приниженнях, роками немаючи змоги поїхати додому. В тому часі рідні діти вже виростають, а мама чи батько десь далеко, і немає можливості їм товаришувати в щоденному зростанні. Це величезний виклик длякожного мігранта, його родини, для Церкви і цілого суспільства.

   У 2006 році, ведений Святим Духом о. Василь Поточняк, започатковує Десятиденну пішу прощу родин мігрантів із Самбора у Зарваницю і окреслює її ціль та завдання. Проща – означає просити прощення:  за  наші  гріхи,  гріхи нашої  влади та цілого народу.  Розуміючи глибину проблем о. Василь  закликав  покаятися  і  щиро  просити  в  Бога  прощення. Це був час, коли наша рержава 15 років як здобула незалежність, Церква вийшла з підпілля і могла без проблем славити Бога і проповідувати Добру Новину. Та ми надалі топталися на місці – процвітала корупція, егоїзм, зверхність і брехня, гріх нечистоти, вбивство ненароджених дітей. щораз масовішими ставали узалежнення та людська байдужість. Що кращого можна придумати в такій ситуації, як іти і каятися та перепрошувати за себе і за ближніх.

   Першу прощу в Самборі розпочинали 22-є прочан. До нас доєднювалися нові люди. З кожним роком ставало все більше, у 2014 році нас було 420 паломників. Ми зростали чисельно і духовно.  

Готуючись до Ювілейної прощі, в другу Неділю по Зісланні Святого Духа, читаємо Євангеліє про покликання учнів (Мт. 4,18-23). Ісус покликав також і нас: Тебе і мене. І продовжує сьогодні кликати нових учнів. З цієї нагоди задаймо собі запитання:

- Як Слово Боже почало жити в нас як спільноті і конкретно в Тобі, від того моменту як Ти пішов на Прощу?

- Як  змінилося  Твоє  життя  в  часі  після  Прощі? 

- Поділися  цим  з  іншими.  Дай  свідчення,  як Господь звільнив Тебе, і як сьогодні діє в твоєму житті. 

Наша Проща є Божим Даром для всіх, хто нас приймає на обід чи ночівлю. Нехай через нашу присутність сходить Дух Святий на цих людей і їхні домівки. Нехай зціляться всі хворі і немічні, нехай ніколи нічого не забракне тим, хто щедро жертвує.

Пригадується маленьке село Писарівка на прочанській дорозі, яке нараховує десь 27 хат.  Писарівчани не побоялися та  прийняли на  ночівлю нашу Прощу,  яка  в  той час  вже  нараховувала  350 осіб. Мешканці цього села самі спали невідомо де, а багато взагалі в цю ніч не спали, і зробили все, щоб прославити Бога і захопити нас своїм прикладом віри.  

Ще більшим Божим Даром Проща є для організаторів та всіх хто служить в часі Прощі. Ми маємо нагоду стати радісним, добрим і покірним знаряддям в руках Божих. Господь нас вибрав і довірив конкретне служіння, а труднощі є для нас Божим благословенням. Україна переживає трагедію війни. Щоденно гинуть люди, багато отримують поранення. Ворог скаженіє, бажаючи нас залякати, вимучити і знову поневолити, заганяючи в рабство ще більше від першого. ПРОЩА сьогодні є доброю нагодою для прослави, пожертви та перепрошення Бога задля спасіння нашого народу. Не змарнуймо цього шансу. Прийдіть самі і залучіть як найбільше людей – з Нами Бог!

Молюся за всіх Вас і поручаюся також Вашій ревній молитві. 

о. Ігор Козанкевич, духовний наставник та координатор Прощі