І ніч світила, як день і темрява, як світло…

   І як би то дивно не звучало, та все ж – вночі реально йти прощею. У ніч з 29 на 30 жовтня 2016 р.Б. відбулась чергова нічна проща зі Львова до Страдчу. Все розпочиналось у соборі святого Юрія палкою та палаючою молитвою прочан. Ця проща, як багато інших, присвячена мігрантам та їх родинам. Ні дощ, ні холод не завадили багатьом прийти і скласти свою маленьку жертву Богові за Його безмежну велич та любов. Науки отця, братів-семінаристів, рідні пісні, молитви, свідчення та, звичайно, праця в групах допомагали рухатись вперед, не звертаючи ні кроку у хибному напрямку.

  Під час праці в групах прочани активно обговорювали та свідчили тему милосердя. Мені видалось, що  воно для кожного своє, воно дуже делікатне та інтимне…до глибини душі. Милосердя – це революція у ближньому, у світі, у мені самій.

   Раннім холодним, проте гарячим для сердець, ранком з Ісусовою молитвою прочани увійшли в Страдч та вже без нарікань, душевних мозолів та тривог серця молились Літургію, не стуляючи ні на мить очей душі.

   Ця проща видалась мені важкою та виснажливою. Повною втоми та болю в ногах. Та зваживши все, розумію, що душа – зцілена та жива. Черпнувши благодаті яскравих зір, знаю, що ця проща – це моя особиста зустріч з Богом, з справжнім Христом та Його раною, що завдала я. Пробач мені мій пригаслий погляд, в якому інші  не бачать Твоєї присутності. Запали мене до життя та любові в нім… бо «завжди я є Твоя».

Марта Крайчик, Дрогобич