26 грудня 2015 р.Б. у Дрогобичі в Реколекційному домі «Самарянин» відбувся семінар- тренінг на тему «На зустріч родині з праведним Андреєм», яку організувала і провела Комісія у справах родини СДЄ УГКЦ. Серед запрошених була і наша Паломницька спільнота родин мігрантів (народна назва «Прочанська спільнота "Самбір-Зарваниця"»), яку представляли Галина Заячкевич, Людмила Пушкар та Степан Костирко. Семінар розпочався Божественною літургією у храмі Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (наша спільнота познайомилася з цим храмом у грудні 2014 р.Б. в часі Передріздвяних реколекцій).

   Після літургії, реєстрації та перекуски всі перейшли до конференційної зали, де до учасників семінару звернувся голова Комісії у справах Родини СДЄ УГКЦ о. Василь Нестер. Свій виступ о. Василь завершив словами з Послання Митрополита Андрея Шептицького «... майбутність належить до тих народів, у яких подружжя є річчю святою... у таких народів легко знайти лад і силу. Такі народи з елементарною силою здобувають собі добробут». Першу доповідь виголосив голова Комісії УГКЦ у справах Родини о. д-р Богдан Тимчишин на тему «Концепція щасливої сім’ї. Де і як її знайти?

   За творами Митрополита Андрея Шептицького». «Мета людського життя - щастя у вічності з Богом, але ми прагнемо щастя і в дочасному житті. Цим щастям є родина каже Митрополит Андрей Шептицький» - розпочав свій виступ отець-доповідач. Далі за словами о. Богдана, щоб сім’я була щасливою, потрібно оглядатися на першоджерело – Бога. Домашня Церква – це спільнота вірних, які борються зі щоденними спокусами. Сім’я є відблиском Неба. Як три Особи творять єдине ціле – Пресвяту Трійцю, так і різні особи творять єдину родину. Як Бог єдиний, але кожна Особа «має своє завдання» (Отець – творить, Син – жертвується задля спасіння, Святий Дух уможливлює це спасіння), так і в родині всі рівні (як у рівносторонньому трикутнику), але у кожного своя важлива місія. Якщо чоловік і жінка не будуть шукати свого, а того, що Боже, так поводитимуться і їхні діти.

   Отець Богдан виділив ІІ-ві форми гордині, які заважають єдності в сім’ї. Перша – зовнішня, коли один хоче, щоб всі жили за його принципами. З цим можна боротися, з любов’ю вказуючи на його/її недоліки. Інша форма – внутрішня (у серці), коли особа не каже вголос що не так, але в середині горить ненавистю та претензіями до інших. Особливо важливою для єдності в сім’ї о. Б. Тимчишин назвав спільну молитву. Батьки мають молитися разом і вголос, щоб діти бачили, що в конкретний час немає в хаті іншої справи (телевізора, комп’ютера чи ще чогось), але тільки розмова з Богом. Навіть якщо батьки посварені між собою – через спільну молитву помиряться. «... я не перестаю християнським родинам пригадувати про спільні молитви як єдину форму родинних молитов і потрібну умову християнського життя родини». (Митрополит А. Шептицький) • І останнє, на чому наголосив отець-доповідач, шукати допомоги у вирішенні родинних проблем в спільнотах, де більш досвідчені діляться з потребуючими. «Якщо знаєте, де родинне щастя, підкажіть іншим» - заохотив о. Богдан. Наступним доповідачем був о. Ігор Козанкевич, голова Соціальної комісії СДЄ УГКЦ та директор БФ «Карітас» СДЄ. У доповіді на тему «Здорове і живе подружжя у світлі року Божого милосердя» отець Ігор наголосив, що від здоров’я християнської родини залежить щастя цілого суспільства. Отець-доповідач опирався на приклади зі свого особистого життя.

Основні тези доповіді:

1. Досвід дитинства ми вносимо у свою сім’ю (любов, терпеливість, взаєморозуміння, але також і травми, неповагу та ін.)

2. «Любов кормиться жертвою» (св.. Тереза від Дитятка Ісус). Якщо я Тебе люблю – хочу «мити Тобі ноги», горіти для Тебе як свічка (але без кіптяви).

3. Любові потрібен спільний і постійний розвиток: «без щоденної праці подружжя не буде щасливим, подібно, як в хаті без постійного прибирання буде бардак»; «без підкидання дров подружнє вогнище загасне»; «кар’єра, гроші і т. д. не вбережуть сім’ї – потрібен якісний час для іншого».

4. Любові потрібна гнучкість: «без бажання змінюватися на користь подруга ми не зможемо довго бути разом».

5. Сваритися не означає не любити: «відсутність сварки у сім’ї свідчить швидше про байдужість одне до одного, аніж про любов». Лише важливо у сварці: а) «не принижувати гідності іншого», б) «бути конкретним, тобто вказувати на саму проблему, це допоможе якомога менше ранити іншого», в) «не сваритися при дітях».

6. Допомоги у вирішенні проблеми в сім’ї варто шукати у спільноті подруж, які можуть поділитися своїм досвідом, підказати.       На завершення доповіді о. Ігор наголосив на важливості перебування у спільноті та запросив «не боятися свідчити – кожен у своїй спільноті». Після спільного обіду працю семінару продовжили представлення прородинних ініціатив у СДЄ. Окрім нашої Паломницької спільноти родин мігрантів було 15 спільнот: «Передподружнє приготування: Школа Відповідальної Любові, Рух "Справжня Любов Чекає"», «Школа сімейного консультанта», «Відділ сім’ї, молоді та туризму Дрогобицької Міської Ради», «Рух Назареських родин», «Матері в молитві», «Клуб літніх людей» (при «Карітасі» СДЄ) та інші. Опісля планувалася праця в групах на тему «Слово Боже і родина» «Молитва і родина», «Любов та служіння у родині»», але через брак часу такого обміну досвідом не відбулося. Завершився семінар молитвою Андрея Шептицького «За українську родину» (ця молитва міститься в «Путівнику паломника», тому прочани знайомі з нею).

   P.S. Кожна спільнота мала своє місце на столиках для представлення матеріалів, що її презентують (фотографій буклетів, оголошень, інформаційних листків і т.д.) Ми старалися скористатися цією можливістю, щоб показати, що в нашій • спільноті кожен люблений, бажаний, важливий, і що кожен старатиметься підтримати іншого і допомогти. Бо всі ми одна Родина у Христі.

Учасниці семінару Людмила Пушкар та Галина Заячкевич. Світлини Степана Костирка