 У суботу, 20 квітня, у місті
Львові відбулася традиційна і перша в цьому році зустріч мігрантів та їх
рідних, організована Пасторально-місійним відділом УГКЦ та референтурою у справах
мігрантів та іммігрантів Львівської архиєпархії. 180 паломників зі Львівської,
Івано-Франківської, Тернопільської областей та м. Херсона зволіли цю суботню
ніч пожертвувати Богові і молитовно скріпитися перед великою зустріччю з
Воскреслим Христом. Духовними провідниками мігрантів були диякон Тарас та брат
Назарій зі Львівської духовної семінарії.
Дорогі во Христі, як це добре переживати
зміни пори року не тільки на вулиці, в природі, в буденному житті, а і радіти,
що холод зими міняється в душі на весняне сонечко, теплі промінчики якого нас
так добре зігріваютьі проникають до найглибшого куточка нашого серця, оскільки
ми перебуваємо в такому благословенному часі- часі Великого посту, коли душа
починає мінятися і відкриватися на Божий промисл, готуватися до світлого свята
Воскресіння Христового. Ще однією нагодою перемінити стан своєї душі була нічна
піша проща зі Львова до Страдча, яка відбулася 20-21 квітня цього року. Наша
молитовна зустріч розпочалася о
17.00 зустріччю мігрантів у Святоюрівському
конференцзалі. Представниця БФ «Запорука»
Ярина Хомцій представила роботу фонду. Мігранти розважали про плоди прощ, про
ті духовні переміни, які відбулися у кожного. Про міграцію, яка вже не дивує
нікого ні своїми масштабами, ні розмахом. Лише молебень-благання до Пресвятої
Богородиці утихомирили людські болі і переживання: «Ти ж бо наше горе знаєш,
розвій його, якщо бажаєш…». Молебень відправив отець Тарас, сотрудник собору
Святого Юри. Він благословив «маленьку живу церкву» на зустріч з Христом,
побажав, щоб кожен зумів розкритися перед Ним
О 21.00 паломники сформували колону біля собору і чисельною
родиною рушили до відпустового місця у с. Страдч. Гучномовці возносили "За
все Тобі я дякую" нічними
вулицями міста Лева. Здавалося, що спів прочан оживляв заспане місто, будив
його зі сну...приємно було споглядати як світло починає загоратися в будинках
Львова, коли звуки пісні лунали на вулиці, і жителі виходили хто на балкон, хто споглядав через
привідкрите вікно на небачене раніше дійство. Якась неймовірна радість
охоплювала мою душу, з кожним наступним
кроком хотіла ще більше ділитися нею з іншими. Щоб прочани відчули, що
Бог веде нас дорогою на прощі, не
зважаючи на темряву ночі, холод чи інші перешкоди, які могли б відволікати від
ходи, разом заспівали "З нами Бог", і всі труднощі оминули стороною.
Нічна мандрівка продовжилась
молитвою-панахидою біля могили о.Дмитра Блажейовського біля Янівського
кладовища, прочани мали можливість також почути коротеньку історію про отця та
його неповторний талант. О 22.00- вже
традиційно лунала молитва за нашого духовного батька -о.Василя та всіх потребуючих. Наша хода продовжилася піснями, вечірніми молитвами і молитвою
Вервиці. Опівночі, ми наближалися до Рясне-Руської,де біля церкви було
відслужено панахиду на могилі о. Олексія
Зарицького, а в школі нас чекали організатори, які розподілили паломників на 11
груп, які у вузькому колі мали можливість пороздумувати над темою "Початок
посту в раю, продовження посту- щоб повернутися до втраченого раю". Опісля
розважань на всіх чекала невеличка перекуска. Перепочинок і праця в групах закінчилися,
а враження про обговорення в маленьких групах продовжувалися...Прочани знову
сформували гарну колону, і наша мандрівка до Страдча продовжилася...По дорозі
роздумами про піст поділився зі всіма паломниками брат Назар, семінарист Львівської Духовної
семінарії, після якої ми занурилися в тишу:тишу думок, тишу очей, і тишу серця,
які є головними елементами молитви, щоб почути, що промовить до нас Господь,
щоб пробудити наші серця. Щирі прохання
молитви за церкву, духовних пастирів, провідників, рідних, близьких,
заробітчан та їх родин, всіх потребуючих
було висловлено у Молитві намірень. Ще темно навкруги, лунає Ісусова молитва, і
ми піднімаємося на Страдецьку гору....тиша, темрява, тільки серця благання- слова:"Господи,
Ісусе Христе, Сину Божий. помилуй нас грішних". Цього разу для прочан було
подарунком, перш ніж служити св.Літургію, вирушили Хресною дорогою по
Страдецькій горі, для щирішою призадуми
над своїми вчинками, ділами, а врешті над своїми щоденними гріхами, який тягар
вони несуть нашому Небесному Спасителеві...оскільки незадовго прочани мали
можливість приступити до св.Тайни Покаяння. Кульмінаційним моментом нашого
паломницва була св.Літургія і прийняття найсвятішого Тіла і Крові Господа
нашого Ісуса Христа.
Після
Богослуження отець Іван
прочитав над всіма паломниками молитви на зцілення, поблагословив і окропив
свяченою водицею, а на
подвірї храму всіх помазали святим миром. Шкода, що та ніч була така коротка і
проща так швидко закінчилася... Але
ці переживання, що зараз у серці, вони не міряються часом. Прочани сповнені
радості, миру і Божої благодаті, з усмішкою на устах і сльозами в очах
поверталися у свої домівки.
Щиро дякуємо
Богу за організатора прощі - Марію Гапук, за її невтомну працю. Дякуємо супроводу ДАІ м. Львова та
Яворівського району, диякону Тарасу і брату Назарію, які молитовно
супроводжували нашу прощу. велике Спасибі о. Івану Колтуну зі Страдча, який як
батько заопікувався дітьми, організував отців. які послужили для прочан,
прийняли у всіх, хто бажав св. Тайну Сповіді. Хай Бог всіх їх
винагородить і прийме їх жертовність. Чекаю
з нетерпінням нової зустрічі.
Іванна Мацелюх, м. Львів
На світлинах:
1. Хресна дорога в Страдчі.
2. Святе страдецьке миро.
3. Ми – родина у Христі.
|
