Ранок 25 березня був сонячним і теплим, що сприяло гарному настрою і, без сумніву, добрій дорозі до Львова. Та прибувши до місця призначення небо затягло хмарами, а Свідомість хмарами сумніву. Я ще ніколи так не сумнівалась в тому чи йти в нічну пішу прощу чи ні. Жаль до самої себе не давав спокою. Так як я приїхала до Львова набагато скоріше, то мала велику можливість розсіяти свої сумніви молитвами у Соборі Святого Юра і навіть отримати благословення Преосвященного Владики Венедикта, після проведеного ним Молебня за згромадження Оріоністів. Коли у храм прибули паломники, духовний провідник прощі о. Тарас відслужив Молебень до Обручника Йосифа, Благословив щасливу дорогу прощі, яка приурочена до другої річниці смерті о. Василя Поточняка, який у свій час запровадив нічні прощі до святих місць. А також мали молитися за заробітчан та їх сім’ї, за мир в Україні, за поранених і тих, що на передовій і кожний у своєму наміренні.

   О дев’ятій годині, помолившись і сфотографувавшись біля пам’ятника Андрея Шептицького, у супроводі львівської поліції і вечірніх молитов, колона майже із трьохсот осіб рушила у дорогу. А мої сумніви змінювалися на подяку Богові за тих молодих людей (їх кількість переважала), які йшли у ніч з великою вірою. Молитва на вервичці, катехиза семінаристів, чудовий спів ведучих - тішило серце і вселяло мир і спокій. Пройшовши половину маршруту та подякувавши поліцейським, які також ішли поруч з прочанами, колона повернула до храму села Рясна-Руська. Отець Тарас разом із настоятелем храму відслужили Молебень до Пресвятої Богородиці. А потім о. Зіновій презентував свою книжку і запросив паломників до школи, де парафіяни села приготували гарячий чай із солодощами. Робота в групах - знайомство, щира розмова - швидко минула і колона знову рушила в дорогу.

   Упродовж трьох годин Нас супроводжував дощ і мокрий сніг і тільки біля самої Страдецької гори все враз вщухло. Співаючи Ісусову молитву ми по-маленьку піднімалися в гору до храму Успення Пресвятої Богородиці де наш духовний провідник о. Тарас Фітьо відслужив Божественну Літургію, а паломники мали можливість приступити до сповіді. Повертаючись додому, не відчувала ні втоми, ні холоду від води в одязі. Прислухалась до свого серця, яке все ще співало Ісусову Молитву. БОЖЕ, ДЯКУЮ ТОБІ!!!

Ольга ШКЛЯР, м. Івано-Франківськ