Молитовна зустріч прочан

            Ніч з 19 на 20 вересня 2015 р.Б. не здавалась тихою та спокійною. Злива та гроза робили її грізною та страшною. Тоді у храмі Різдва Пресвятої Богородиці теж було тихо та неспокійно через молитву та любов. Саме там тоді відбувались нічні чування та підсумкова зустріч прочан прощі «Самбір-Зарваниця 2015».

            Про зустріч всі дізнались за кілька днів до початку. Тим не менше, організаторам вдалось зробити її незабутньою та вражаючою за такий короткий термін.

            Все починалось Вечірньою Службою, яка глибоко ввела нас у той нічний молитовний  настрій разом зі словами пісні Симона «Нині відпускаєш раба Твого, Владико за словом Твоїм, з миром».

            Науки, свідчення, молитви, прослави, молебен, вервиця…стільки всього, що і перелічити важко. Кожна ланка зустрічі біла наповнена прочанською любовю, служінням та миром.

            Рідною та цікавою була праця в групах (а як ж без цього?). Тепло рідних прочан настільки зігрівало у той час, що я знову відчула себе на прощі, в дорозі до Бога, до Вічності, до Життя, до Спасіння. Якщо під час прощі було важко та незвично брати участь у праці в групах через сором’язливість, страх чи щось подібне, то тієї ночі  - все було по-іншому: кожен прагнув сказати, висловитись, обійняти інших, засвідчити, а може навіть і заплакати: чи то від щастя, чи від суму, чи від болю, чи радості… Прочани мали що розказати один одному про прощу, не зважаючи на те, що всі були разом протягом тих 10 днів. Проща – то як історія. В когось перша, в когось друга…в когось десята. Це ніби одна подія, але в кожного своя, в кожного інша, по-своєму важлива та цінна…в кожного своя історія. Саме це зрозуміла під час зустрічі, саме цього навчають рідні прочани.

            Приблизно всередині ночі відслужили молебень до Богородиці і знову проникли в суть та цінність життя, зокрема - прочанського життя.

            Ніч, яка здається такою короткою коли спимо, була надзвичайно довгою та цікавою, коли молились. Та все ж, якщо обдумати все – сонлива ніч пройшла швидко. Зустріч закінчилась Божественною Літургією, яка дала наснаги чекати наступної зустрічі з прочанами. І знову теплі прощальні обійми, поцілунки, сльози туги, любові та вдячності. Розїхались по домівках щоб знову свідчити та бути Христовими апостолами на шляху до Бога.

            Надзвичайно вдячні всім хто прибув на зустріч. В особливий спосіб тим, хто підготував її та зробив незабутньою. Велика подяка отцям, що зголосились і втілили в неї себе та свою душу – о. Ігор Козанкевич, о. Богдан Лехович та о. Михайло Николин.

 Всім-всім-всім прочанське «ДЯКУЄМО! ДЯКУЄМО! ДЯКУЄМО!». Слава Богу за все та до зустрічі в дорозі.

Марта КРАЙЧИК, Дрогобич

            P.S. Якщо вам дивно чому такі зустрічі проводяться у час, коли тіло немічне та хоче спати, якщо ви боїтесь, що не витримаєте і здастеся та просто поїдете додому, то прислухайтесь до наступних слів, вдумайтесь і гайда з нами на наступний раз:

«Ніч - це час спокою, коли все затихає і можна вповні віддатись розмові з Богом.

Ісус також часто молився вночі. Тому ми обрали саме нічний час для молитви,

коли ніхто нікуди не поспішає, натомість, може знайти хвилю для своєї душі»

Отець Василь Поточняк