Ще звучать різдвяні колядки, а вже наближається празник Господнього Хрещення, Богоявління - події, яку Церква святкує кожного року. Головна тема цієї події - її значення в земному житті й служінні Христа.

Іван Предтеча проповідував хрещення як акт розкаяння та очищення. Той, хто приймав від нього хрещення через занурення у воду, свідчив що усвідомлює гріховність попереднього життя, розкаюється в ньому, шукає очищення, прощення й початку нового життя. Чому ж Ісус, Син Божий, який прийшов у світ, щоб зцілити гріх Своєю безгріховністю, вимагав такого хрещення? Це запитання, як каже нам Євангеліє, було й у серці Йоана. Він запитував: "Мені самому треба христитися у Тебе, а Ти приходиш до мене?" (Мт. 3,14)

Ось відповідь Церкви на це запитання.

Приймаючи Йоанове хрещення, Ісус утотожнює Себе зі всіма тими, хто потребує прощення, відродження та спасіння, тобто з грішниками, з кожним із нас. Своїм Хрещенням Він засвідчує, що прийшов не судити чи осуджувати, чи щоб з висоти Своєї досконалості й Божественності дати нам закон і правило. Він прийшов для того, щоб з'єднатися з нами, щоб, ставши одним із нас, зробити нас учасниками Свого досконалого, безгрішного життя. "Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає" (Йо. 1,29) - каже про Нього Йоан Хреститель.

Христос прийшов у наш світ Немовлям. Прийнявши людську природу, Син Божий стає Сином Людським. Він прийшов на землю не для праведників, а для грішників, тих, хто гине. Ісус полюбив їх Своєю жертовною любов'ю, їм віддає Себе і все Своє життя.

На початку земного служіння Христос з'єднується з людиною в хрещенні покаяння, подібно і в кінці свобідно з'єднається з нею і в смерті. Це є свідченням того, що Христос хоче спасти нас любов'ю і тільки. Яким  величним є для нас оте вічне свідчення! Яким довгоочікуваним і радісним є сходження Сина Божого в наше зранене й затемнене гріхом життя! "Він наші гріхи й недуги взяв на Себе,... і Його ранами ми вилікувані" (Іс. 53,4-5)

У хрещенні нашого Спасителя у водах Йордану є ще одина мета. "Голос Господній на водах озвався..." співаємо в піснях Богоявління. Цей дивний празник відкриває перед нами значення води. Коли Ісус, Син Божий занурюється в воду, яка в старозавітніх часах була символом потопу, тобто смерті й покарання, вона очищується, щоб знову стати водою життя. Тоді й світ, який віддалився від Бога й занурився в темноту, гріх і смерть, знову наповнюється превозданною красою й змістом. "Коли спраглий хтось, нехай прийде до Мене й п'є! Хто вірує в Мене,... ріки води живої з нутра його потечуть!" (Йо. 7,37-38)

Ми не знаємо напевно, що відчував Йоан, коли тремтячою рукою доторкнув Спасителя, коли побачив розкрите небо й почув голос з висот. Але, без сумніву, був момент, коли світ відкрився як творіння Боже, омите, очищене, відроджене, наповнене хвалою й благодаренням.

"Христиться від слуги Господь усього, і водою дає очищення людському родові" (Стихира на стиховні. Литія. Богоявління)

Цьому очищенню радіємо бачачи священика, що окроплює новою, святою водою спочатку храм, потім наші домівки і всю природу.

Ніби нічого навколо нас не змінилось. Але очима серця й душі бачимо, відчуваємо Божу присутність у світі, який Він так полюбив, що "занурив" у нього Сина Свого Єдинородного. Тому кожен, хто спраглий, нехай приходить до Нього й отримає в дар воду живу - нове, чисте й відроджене життя.

о. А. Шмеман "Бесіди на Радіо "Свобода", том ІІ