духовне розважання - І частина

Господь створив світ, і, як Творець, створив його у повній гармонії з собою. Людина − єдине творіння Боже, яке може впливати на існування світу. Вона, як вінець Божого творіння,  створена на образ і подобу добра і любові, яким і являється Сам Творець. Заповіді дані людині Богом − як настанови жити в повній гармонії з світом і Богом. Все інше, що протирічить заповідям, згубно впливає на світ, і на все що існує в ньому, і залежить від нього.

В сучасному світі людину скрізь чатують спокуси і здебільшого такі, що розпізнати їх дуже важко. Спокуси існують від створення світу. Лише за багато тисяч років нечистий набрався досвіду і його запрошення людству зійти до нього в пекло стає більш витонченішим.  Виглядає, що весь сучасний світ – це повністю його запрошення.

Життя людей, які називають себе християнами, стає таким, як і в невіруючих. В основі нового погляду на світ − гроші і речі ставляться вище людяності і духовності. Така сама нескромність в побуті, гоніння за кар’єрою, високими положеннями в суспільстві. Така ситуація серед віруючих викликає  занепокоєння за саму можливість спасіння.

Телебачення, газети, Інтернет насичені пропагандою насилля та страшними сценами блуду і нечистоти. Люди впадають в блуд, одурманені спиртним і наркотиками.

Інша страшна пастка диявола підштовхування людей до заробітків і збільшення власного доходу Ця пристрасть срібнолюбства страшна і пагубна, як все зверх потрібне. Друга частина цієї пастки в застосуванні цих грошей. Сучасний автомобіль, всі домашня техніка і електроніка випускається з огляду на розвиток цивілізації. А тепер уявіть, що підприємства зупиняться внаслідок  природних катастроф і війн, не буде електрики, газу, опалення. І з чим залишиться людина - з  масою непотрібних речей, на придбання яких були затрачені роки життя. А на молитву часу нема, на дітей також, ростуть без нагляду, бо батьки заробляють.

Ми прийняли умови цього світу. Люди не просто дали свою згоду дияволу, а самі вибудовують свою систему залежності від нього. Як же спастися? Що не потрібно мати ні автомобілів, ні помешкання, ні меблів? Можна мати все, але відношення до цих речей повинно бути як не до вічного, що не приносить спасіння душі. Це лише засіб, а не хвороблива самоціль.

Наступна пастка диявола в тому, що у сучасної людини багато вільного часу, який тратиться на розваги і тільки. Сама поява зайвого часу  свідчить по відсутність духовного життя. Це той час, який має бути використаний для духовного заняття: молитви, духовного читання, розважання, духовне спілкування. Господь промовляє до нас в тиші – цієї тиші прагне людська душа.

Сьогодні потрібно тягнутися до такого стану душі, щоби погляд ні до чого не приліпився, щоб усе матеріальне, яке оточує нас було пустим. А коли щось спокушає – перехреститися, помолитися, висповідатися. І не засуджуймо інших за гріхи їхні, а думаймо про свої беззаконня і з ними ведімо боротьбу.

Святість дуже швидко зростає там, де є добро. Турботливість є початком великої святості. Якщо ми опануємо мистецтво думати про інших, ставатимемо щораз  більше подібними до Ісуса, бо Його Серце  було лагідне, а Він завжди думав про інших. Ісус «прийшов, добро творячи».

Ісус просить у нас одного − щоб ми віддались Йому  у всій своїй убогості й мізерності. Будьмо вірні в малому, бо в цьому наша сила.

Пізнаємо Ісуса через молитву, вивченням святого Письма, розважання, накладання на себе покуту і терпеливо переносити фізичне та моральне приниження. Саме страждання та велику нужду треба переживати з великою вірою та покорою. Відколи Ісус помер на хресті, страждання стали дорогою, яка веде християнина до  «непроминаючої» слави.

Чинімо добро, поки маємо в нашому розпорядженні час і таким чином будемо славити нашого Небесного Отця, освячувати себе самих і давати добрий приклад іншим людям. Треба зрозуміти: згрішити − зрадити Бога − послужити сатані. Де не витравлюємо зло − там приходить біда.

Коли людина терпить і боїться образити Бога, тоді вона перебуває далеко від гріха. А коли покладається на Господа і служить Йому цілим серцем і всією волею, тоді Він дасть нам більше, ніж ми на це заслуговуємо

Ісус хоче, щоб ми були святими, як Його Небесний Отець. Ми можемо стати людьми великої святості, якщо бажаємо цього. Святість – це не розкіш, що випадає небагатьом, а звичайний обов'язок, твій і мій.

Віра ТРУНОВА, м. Стрий