Галя ЗАЯЧКЕВИЧ, за «Бесідами на Радіо Свобода» отця Олександра Шмемана
Наблизився час Великого посту, час, який запрошує нас уповільнити своє життя, заглибитись у своє потаємне „я” і там, на глибині, оцінити своє життя, побачити його у світлі істини, добра й краси, які відвічно подає нам Христос. Саме піст – час покаяння, в найглибшому сенсі означає таку переоцінку, можливість побачити себе по-новому, оглянутись на своє життя. Починається піст з Неділі Прощення. У неділю після вечірніх богослужінь, згідно традиції, відбувається Чин Прощення, де вірні перепрошують одне одного за свої провини. Подумаймо чим для нас є прощення. Найчастіше – звичаєм, одним з багатьох релігійних обрядів, довершивши котрий, ми з почуттям виконаного обов’язку повертаємось до попереднього способу мислення. Попри те, що вважаємо себе духовними людьми, не завжди розуміємо глибину цього акту. Часто ми прощаємо, бо «що з нього взяти? Він не заслуговує навіть на мою образу…». Тут не має прощення, тільки почуття презирства, оперте на нашій гордині. Або ми прощаємо, але не бажаємо підтримувати ніяких відносин, тут теж не має прощення. Бог прощає нам не через нашу слабкість, а тому що любить нас, тому що ніякий гріх не здатен до кінця знищити в людині Божий образ, це високе покликання, яке дозволяє нам зватись дітьми Божими. Отже, коли на початку посту просимо одні в одних прощення, ми віримо що зло і неправда не є справжньою сутністю людини, ми бажаємо прийняти іншого до кінця, поглянути на нього очима Бога, а значить – з любов’ю. Ось чому прощення несе в собі силу відродження і оновлення, чому возвеличує і того, хто прощає, і того, кому прощають. У прощенні запалюється вогонь нового й світлого життя, тому піст починається із заклику простити. Без цього не можливо очиститись, не можливо прийти до Христа.
Дорога прочанська родино!
У переддень Великого посту ми, ведучі пішої прощі «Самбір - Зарваниця» 2010 р.Б., просимо в усіх Вас прощення. Нам не завжди вдавалось бути уважними, терпеливими, вирозумілими. Можливо подавали не добрий приклад, не сумлінно виконували свої обов’язки. Простіть нам і не тримайте образ. З молитвою і любов’ю Ігор Лазоришин та Аня Сеник, і Володимир Савчин та Галя Заячкевич.
Господь прощає нам з любови до нас. Бажаємо усім Вам і собі осягнути справжнє прощення.
Хай Бог простить і я прощаю! Прошу прощення у кожного серденька нашої спільноти за слова, думку чи вчинок, якими образила! З Богом та в Бозі перебути час Великого посту!
Хай Бог простить вам, і я прощаю. І я прошу пробачити мені, коли словом, ділом, думкою, поспіхом чи неуважністю своєю образила вас. Простіть мені, брати і сестри. Згадайте мене у молитві своїй.
Молитва святителя Ігнатія
Дякую Тобі, Господи і Боже мій, за все, що діється наді мною! Дякую тобі за всі скорботи і спокуси, які посилав Ти мені для очищення і зцілення опечалених гріхами моїх душі і тіла! Помилуй і спаси ті засоби, які ти вживав для мого лікування: тих людей, які наносили мені образи. Благослови їх в цьому і майбутньому віці! Зарахуй їм в доброчинність те, що вони робили для мене! Дай їм із вічних Твоїх скарбниць рясні нагороди. Що я приносив(ла) Тобі? Які благородні жертви? Я приносив(ла) одні гріхи, порушував(ла) Твої Божественні заповіді. Прости мене, Господи, прости винного(ну) перед Тобою і перед людьми! Прости безвідмовно! Даруй мені увіритися і щиро зізнатися, що я грішник(ця)! Даруй мені відкинути лукаві виправдання! Даруй мені покаяння! Даруй мені сокрушення серця! Даруй мені скромність і смирення! Даруй любов до ближнього, любов нелицемірну, однакову до всіх і до тих, хто радує мене і хто ображає мене! Даруй мені терпіння в усіх скорботах моїх! Умертви мене для світу! Забери від мене мою гріховну волю і посади в серце моє Твою святу волю; нехай творю її єдину і ділами, і словами, і помислами, і почуттями моїми. Тобі за все подобає слава! Тобі єдиному належить слава! Моє надбання – соромлення лиця і мовчання уст. Стоячи перед страшним судом Твоїм в убогій молитві моїй, не знаходжу в собі ні одного доброго діла, ні однієї достойності, і стою лише огорнутий(та) зусібіч незчисленними гріхами моїми, наче густою хмарою і мрякою, з єдиною втіхою у душі моїй: з надією на безмежну милість і благість Твою. Амінь.
Прощення і просьба про прощення – це перші видимі знаки навернення.
"Найчастіше – звичаєм, одним з багатьох релігійних обрядів, довершивши котрий, ми з почуттям виконаного обов’язку повертаємось до попереднього способу мислення. Попри те, що вважаємо себе духовними людьми, не завжди розуміємо глибину цього акту. Часто ми прощаємо, бо «що з нього взяти? Він не заслуговує навіть на мою образу…" - на жаль.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
