| о. Ігор Пелехатий, головний редактор газети "Нова Зоря", духовний провідник спільноти "Пієта"
 У двадцятий рік відновлення незалежності України наша держава і суспільство переживають справжній іспит зрілості. Після помаранчевого здвигу здавалося, що цей екзамен українці успішно склали. Нинішні реалії переконують у зовсім протилежному - всі виппробування ще попереду.Найбільші навантаження сьогодні відчуває духовний
імунітет нації. Насамперед через реставрацію нинішньою владою «славного
совєтского пришлого». Героїзація доблесних чекістів, зневага героїв
національно-визвольної боротьби та жертв геноциду-Голодомору – це лише знаменні
віхи повернення у минуле. Яскравою ілюстрацією цієї пост-советскої ностальгії
сьогодні виступає перший національний (чи вірніше антинаціональний) телеканал.
Тут чи не кожного дня транслюються фільми та передачі про мужніх
комсомольців-красноармійців та кривавих білогвардійців і петлюрівців, яких
сьогодні на жаль (або на щастя!), діти і молодь не розуміють і не дивляться (це видиво може бути цікавим хіба що для ідейних піонерів і комсомольців середини
минулого століття, загартованих на ненависті до всього українського).Чого
вартий, зокрема, серіал «Макар-слідопит», який перший канал крутив без перерви
цілий Божий день 9 січня – у третій день Різдвяних свят?! Зрештою, а що інше
можуть запропонувати українцям бенкендорфи і арфуші?.. Але найбільшою зловісною примарою повернення у
старі часи виявилось встановлення в Запоріжжі пам’ятника найкривавішому тирану
України за всю її тисячолітню історію. Це стало відверто цинічним і нахабним
викликом для нації, яка зазнала найбільших жертв серед усіх народів «ссср» в
людожерному експерименті з побудови комуністичного раю на землі. І ці жертви
нація продовжує приносити й нині. «привид комунізму» бродить по Україні,
кидаючи за грати кращих її синів. У попередні віки і десятиліття це робили
зайшлі окупанти, тепер кованим чоботом топчуть душу нації свої – доморощені… Черговим подарунком українцям до Соборності 2
січня стала… ліквідація Музею Української Народної Республіки у колишньому
Будинку Центральної Ради у Києві. З величезними потугами цей музей вдалося
відкрити два роки до 90-х роковин історичної злуки УНР та ЗУНР. Наші далекі
праведники у буремному січні 1919-го
зуміли скріпити і підтвердити Соборність України – contra spem spero! А
«справжніх прадідів великих правнуки погані2 її руйнують. Воістину пророче
звучать нині Шевченкові слова: «Кати знущаються над нами, а правда наша п’яна
спить…» Але Соборність України, як і душі нації, не
вдасться зруйнувати нікому. Ні зовнішнім, ні внутрішнім ворогам, (які вже
навіть намагаються вилучити згадку про себе з національного Державного Гімну).
Ні запроданцям-яничарам, які за шмат гнилої ковбаси готові матір розп’ясти!
Тому що є мільйони й мільйони українців, для яких Бог і Україна – понад усе! Найкраще це поетичним словом мовив герой УНР,
співтворець Злуки і Соборності 1919 року великий українець Євген Маланюк: Та ти - виграшка природи, Не примха лиш земних стихій - Ти не загинеш, мій народе, Пісняр, мудрець і гречкосій. Бо вірю: судні дні недаром Твій чорний рай зняли пожаром, І пломінь слупами росте, Сполучуючи з небом степ, І небо сходить на країну Крізь зойк, крізь звіря крик, Крізь дим руїни - Україну Новий узріє чоловік.
| 
